АДВОКАЦІЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ: ІСТОРІЯ УСПІХУ

Вже менш ніж за два місяці, а саме 16 липня цього року має набрати чинності Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Закон, Закон про державну мову), який Верховна Рада України ухвалила 25 квітня поточного року.

Цей Закон без перебільшення є вкрай актуальним, адже події 2014 року в Криму і на Донбасі показали, що там, де не було міцної державної політики підтримки й розвитку української мови та культури, були найсприятливіші умови для вияву військової агресії проти України та порушення її територіальної цілісності.

На жаль, не всі поділяють саме таку думку. Більш того, багато хто з політиків уже не першій рік спекулює на мовній темі та, користуючись необізнаністю широких верст населення про справжній зміст Закону, поширює  негативні твердження, які жодним чином не відповідають дійсності.

Нагадаємо, що відповідно до статті 10 Конституції України закон про державну мову мав з’явитися в Україні ще більш ніж 20 років тому.

За всю історію незалежності в Україні діяло лише два закони, які регулювали мовні питання. Перший – Закон Української РСР «Про мови в Українській РСР» 1989 року, другий – Закон України «Про засади державної мовної політики» 2012 року, який 28.02.2018 було визнано неконституційним.

Жоден з цих законів складно назвати таким, що був спрямований на всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя саме української мови, як того вимагає частина друга статті 10 Основного закону України.

Протягом останніх п’яти років на розгляді у Верховній Раді України перебувала низка мовних законопроектів. Не є секретом, що законопроект 5670-д, який і було покладено в основу нещодавно ухваленого Закону, поєднав у собі альтернативні варіанти окремих положень, що містилися у проектах законів: про мови в Україні (реєстр. № 5556), про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні (реєстр. № 5669), про державну мову (реєстр. № 5670).

Зазначені законопроекти про мову, незважаючи на суттєві відмінності в їх змісті, насправді отримали широку підтримку громадськості. Ця тема об’єднала не тільки доволі різні громадські рухи та спільноти, вона об’єднала різні покоління.

Свідченням цього є потужний розвиток в Україні протягом останніх кількох років найрізноманітніших громадських проектів, спрямованих на підтримку української мови та розвиток українськомовного середовища:  мовні спільноти у соціальних мережах та соціальна реклама про красу української мови, безкоштовні курси й мовні клуби з вивчення тонкощів української, освітні конкурси та навчально-розважальні ігри, спрямовані на вивчення української мови та культури, історії та літератури.

Ураховуючи важливість спільних зусиль у вирішенні питання повсякденного розвитку та захисту українськомовного середовища, ГО «ЕкспертиЗА Реформ» також брала активну участь в удосконаленні мовного законопроекту 5670-д.

Так, ще 05 липня 2017 року за ініціативи Громадської організації «ЕкспертиЗА Реформ» у Харкові було проведено круглий стіл на тему: «Українськомовне середовище: стан, перспективи, стратегії розбудови в Україні». Підтримуючи головну мету та завдання законопроекту 5670-д, який на той час було визначено як основний мовний законопроект, учасники круглого столу висловили обґрунтовані пропозиції щодо необхідності вдосконалення значної частини його положень.

З урахуванням висловлених думок Громадська організація «ЕкспертиЗА Реформ» підготувала пропозиції з удосконалення положень законопроекту 5670-д та вже 30 серпня 2017 року направила їх на адресу 22 народних обранців – авторів законопроекту.

Докладно з пропозиціями ГО «ЕкспертиЗА Реформ» щодо удосконалення мовного законопроекту 5670-д можна ознайомитись у статті або у відео.

Сьогодні, після кількох років адвокатування необхідності якнайшвидшого схвалення закону про державну мову, ми впевнено можемо сказати, що спільна активна праця громадськості не була марною.

Приємно відзначити, що народні обранці врахували пропозиції ГО «ЕкспертиЗА Реформ» за низкою напрямків. Зупинімося на цьому детальніше.

  Предмет правового регулювання Закону дотримано.

Так, ще при підготовці законопроекту до другого читання з нього виключено норму, яка могла стати однією з головних лазівок для невиконання вимог Закону. Ідеться про частину другу статті 1 Законопроекту 5670-д (в редакції від 09.06.2017), яка передбачала, що статус української мови як єдиної державної мови не може бути підставою для заперечення мовних прав і потреб осіб, що належать до національних меншин.

У своїх пропозиціях ми наголошували, що визначення правового статусу, прав, свобод і обов’язків національних меншин, а також гарантій держави щодо забезпечення їх реалізації має стати предметом правового регулювання окремого Закону.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень нещодавно ухваленого Закону про державну мову, у шестимісячний строк Уряд має підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо порядку реалізації прав корінних народів та національних меншин.

 Механізми забезпечення державних гарантій та умов для опанування державної мови визначено.

З урахуванням пропозицій ГО «ЕкспертиЗА Реформ» у Законі також визначено механізми, за допомогою яких держава має забезпечити належні умови для опанування державної мови.

Тепер Закон не просто закріплює обов’язок кожного громадянина України володіти державною мовою (стаття 6), а й визначає цілу низку механізмів, за допомогою яких держава має забезпечити кожному належні умови для опанування української мови.

По-перше, Закон доручає Урядові протягом 6-ти місяців з дня набрання  чинності Законом розробити та затвердити Державну програму сприяння опануванню державної мови.

По-друге, держава бере на себе зобов’язання забезпечити кожному громадянинові України можливості для опанування державної мови через систему закладів дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, а також через підтримку неформальної та інформальної освіти, спрямованої на вивчення державної мови.

По-третє, Закон окремо визначає обов’язок держави забезпечити організацію безкоштовних курсів української мови для дорослих та забезпечує можливість вільно опанувати державну мову громадянам України, які не мали такої змоги.

Окремо слід зазначити, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону до завершення тимчасової окупації частини території України одним із завдань цього Закону є сприяння вивченню української мови громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території України, визначеній згідно із законом. Заходи, спрямовані на реалізацію зазначеної норми, має визначити Уряд протягом наступних шести місяців.

√  Підхід до визначення рівнів володіння державною мовою та складання відповідного іспиту уніфіковано.

Також приємно відзначити, що були почуті пропозиції ГО «ЕкспертиЗА Реформ» щодо уникнення подвійних стандартів під час визначення рівнів володіння державною мовою як для осіб, які бажають отримати громадянство України, так і для осіб, які претендують на обіймання політичних посад, посад на державній службі та на службі в ОМС, у правоохоронних органах, у державних та комунальних установах, а також у системі адвокатури і нотаріату тощо.

Порядок визначення рівнів володіння державною мовою уніфіковано: для отримання державного сертифікату про рівень володіння мовою кожен, хто збирається працювати на зазначених вище посадах, має скласти відповідний іспит.

При цьому слід зазначити, що складання такого іспиту для громадян України буде безкоштовним. Особа може повторно складати іспит на рівень володіння державною мовою необмежену кількість разів, але не частіше одного разу на чотири місяці. Запис про видачу державного сертифікату вноситиметься до відповідного Реєстру, доступ до якого буде відкритим онлайн на офіційному  веб-сайті Національної комісії зі стандартів державної мови. Державний сертифікат, що підтверджує рівень володіння державною мовою, діятиме безстроково.

√  Систему державних органів, що мають забезпечити вироблення стандартів державної мови та контроль за виконанням Закону, оптимізовано.

Почуті були й наші пропозиції, спрямовані на забезпечення економії та ефективного використання бюджетних коштів шляхом скорочення кількості державних органів, що мали б забезпечити належне виконання Закону та активне залучення до цієї роботи профільних інститутів Національної академії наук України.

Так, якщо перша редакція законопроекту 5670-д передбачала утворення щонайменш п’яти нових державних органів та установ, то схвалений Закон про державну мову передбачає утворення лише двох нових державних органів – Національної комісії зі стандартів державної мови та Уповноваженого із захисту державної мови.

При цьому відповідно до статті 44 Закону Нацкомісія має напрацьовувати та затверджувати стандарти державної мови з урахуванням пропозицій та висновків Інституту української мови Національної академії наук України, інших наукових та освітніх установ.

 √  Механізми здійснення державного контролю за дотриманням вимог Закону вдосконалено.

Схвалена редакція Закону наділила Уповноваженого із захисту державної мови більш дієвими контрольними повноваженнями.

Так, повторне невиконання законних вимог Уповноваженого із захисту державної мови під час здійснення ним державного контролю за застосуванням державної мови буде підставою для притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності (але це буде реалізовуватись лише через три роки, адже норми Закону набирають чинності поступово).

Крім того, збільшено кількість санкцій та видів відповідальності за невиконання вимог закону.

Окрім двох нових складів адміністративних правопорушень, Закон окремо встановлює адміністративно-господарську відповідальність для суб’єктів господарювання у вигляді штрафу за повторне протягом року порушення норм Закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів.

Ми не стверджуємо, що схвалений Закон є ідеальним, адже до розгляду законопроекту   5670-д в другому читанні народні депутати з різних політичних сил внесли більше 2000 поправок, підтримано з яких було зовсім небагато.

Проте навіть у такому вигляді цей Закон є фундаментом, на якому далі слід будувати державну політику, дійсно спрямовану на всебічний розвиток і функціонування української мови. Головне, щоб для цього вистачило політичної волі керівництва держави та бажання кожного свідомого громадянина!

 

No Comments

Post a Comment