ПРОЕКТ ЗАКОНУ “ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ” (№ 5670-Д): ЯК ЗРОБИТИ КРАЩЕ?

Проект Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», зареєстрований у Верховній Раді України за № 5670-д
(далі – Законопроект), увібрав у себе найпрогресивніші ідеї низки останніх законопроектів, присвячених питанням захисту української мови, створенню та розвитку українськомовного середовища в Україні.

Підтримуючи головну мету, завдання та значну частину положень вказаного Законопроекту, учасники круглого столу «Українськомовне середовище: стан, перспективи, стратегії розбудови в Україні» висловили обґрунтовані пропозиції щодо необхідності вдосконалення низки положень цього Законопроекту.

 

1) Пропозиції щодо вдосконалення нормотворчої техніки Законопроекту.

Перш за все, приведення у відповідність до загальноприйнятих стандартів нормотворчої техніки потребує преамбула Законопроекту, яка має занадто велику кількість посилань на інші акти законодавства та створює відчуття виправдовування законотворців за бажання і волю ухвалити цей закон.

У першому розділі Законопроекту, який визначає загальні засади функціонування української мови як державної, на наш погляд, необхідно виключити частину другу статті 1 Законопроекту, якою передбачено, що статус української мови як єдиної державної мови не може бути підставою для заперечення мовних прав і потреб осіб, що належать до національних меншин.

На наш погляд, закріплення вказаної норми саме у цьому Законопроекті може стати однією з головних підстав для його невиконання.

Вважаємо, що визначення правового статусу, прав, свобод і обов’язків національних меншин, а також гарантій держави щодо забезпечення їх реалізації має стати предметом правового регулювання окремого Закону.

 

2) Пропозиції щодо визначення механізмів забезпечення державних гарантій щодо створення належних умов для опанування державної мови.

Другий розділ Законопроекту із назвою «Українська мова – мова громадянства України» пропонуємо доповнити положеннями, які б визначали механізм забезпечення державою можливості вільно опанувати державну мову тим громадянам, які в минулому не мали такої змоги.

З цією метою пропонуємо передбачити викладання для такої категорії осіб курсів української мови через мережу закладів позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти на безоплатній основі.

Положення Законопроекту, які визначають порядок застосування державної мови в освіті, пропонуємо доповнити нормами, які передбачатимуть обов’язкове здійснення державного контролю за дотриманням вимог цього Закону щодо мови освітнього процесу у державних та комунальних дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних, позашкільних і вищих навчальних закладах.

Окрім того, з метою популяризації української мови серед іноземних студентів, які здобувають вищу освіту в Україні, пропонуємо на загальнодержавному рівні створювати умови для можливості вивчення української мови іноземними студентами, які навчаються в Україні.

Разом із тим, положення Законопроекту, які надають можливість готувати та здійснювати захист дисертацій на здобуття наукових ступенів офіційними мовами Європейського союзу, пропонуємо виключити.

 

3) Пропозиції щодо уніфікації підходів до визначення рівнів володіння державною мовою та складання іспиту на рівень володіння державною мовою.

 

З метою уникнення чергової легалізації подвійних стандартів у третьому розділі Законопроекту (який встановлює порядок визначення вимог до рівнів володіння державною мовою та визначає коло осіб, зобов’язаних вільно володіти державною мовою) пропонуємо запровадити обов’язкове складання іспиту на рівень володіння державною мовою не тільки для осіб, які мають намір набути громадянство України, а й для тих осіб, які займають політичні посади, а також перебувають на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування, а також осіб, які претендують на зайняття таких посад.

 

4) Пропозиції щодо оптимізації системи та порядку формування державних органів, що мають забезпечити вироблення стандартів державної мови та здійснення державного контролю за їх дотриманням.

 

Низку суттєвих змін пропонуємо внести до розділу VІІ Законопроекту, що визначає питання забезпечення стандартів державної мови. Одна з таких пропозицій спрямована на забезпечення економії та ефективного використання бюджетних коштів шляхом скорочення кількості передбачених Законопроектом постійно діючих органів та установ, завданнями яких є забезпечення вироблення та контроль за дотриманням стандартів української мови.

Слід зазначити, що на сьогодні в Україні в системі Національної академії наук України функціонує ціла низка установ, що здійснюють наукові дослідження в галузі української мови й літератури.

Серед них слід назвати: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Державна установа “Інститут Івана Франка НАН України», Інститут української мови НАН України, Український мовно-інформаційний фонд НАН України, Міжнародна школа україністики НАН України.

Враховуючи, що усі вказані установи фінансуються за рахунок державного бюджету, з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, на наш погляд, в Законопроекті було б доцільним передбачити широке залучення діючих профільних інститутів НАН України до вироблення та вдосконалення стандартів української мови.

У зв’язку з цим, Національну комісію зі стандартів державної мови пропонуємо утворити не як державний колегіальний органом зі статусом юридичної особи публічного права, а як постійно діючий допоміжний орган, який утворюється Кабінетом Міністрів України при Національній академії наук України.

До складу Національної комісії зі стандартів державної мови, окрім представників Національної академії наук України, також пропонуємо включити представників інших академій наук, які наразі функціонують в Україні.

Для вдосконалення стандартів української мови, на наш погляд, також було б доцільно залучати відповідні профільні інститути НАН України замість утворення окремої нової наукової установи «Термінологічний центр української мови», функціонування якої передбачено статтею 47 Законопроекту.

Враховуючи важливість функцій, які покладені на Центр української мови, зокрема, щодо проведення іспитів та видачі Державних сертифікатів про рівень володіння українською мовою, задля забезпечення зручного доступу громадян до послуг центру, пропонуємо на рівні Законопроекту передбачити функціонування територіальних підрозділів такого центру в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі.

З метою виключення можливості здійснення політичного впливу на призначення керівника Центру української мови та Уповноваженого із захисту державної мови пропонується здійснювати його за результатами відкритого конкурсу. У зв’язку із зазначеним Законопроект пропонується доповнити окремою статтею щодо порядку утворення та функціонування роботи Конкурсної комісії з обрання кандидатів на зазначені посади, а також змінити положення, які визначають порядок призначення на ці посади.

З урахуванням вимог Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» щодо віднесення органів виконавчої влади до таких видів як служби, агентства, інспекції, пропонується передбачену Законопроектом «Службу мовних інспекторів Уповноваженного із захисту державної мови» йменувати «Мовною інспекцією».

 

5) Пропозиції щодо запровадження дієвих механізмів здійснення державного контролю за дотриманням вимог цього Закону.

 

З метою забезпечення ефективності роботи Уповноваженного із захисту державної мови у напрямку діяльності, пов’язаному із проведенням мовної експертизи, пропонується надати йому право залучати для її проведення судових експертів державних спеціалізованих установ та інших судових експертів, які в установленому порядку атестовані та отримали кваліфікацію з певної спеціальності, а також інших фахівців з відповідних галузей знань.

Доцільним, на нашу думку, також було б зробити Висновок за результатами мовної експертизи «обов’язковим для виконання», із наданням при цьому суб’єктам, щодо документів яких проводилась мовна експертиза, права на оскарження такого висновку до адміністративного суду.

Невиконання органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою та організацією, іншим суб’єктом господарювання незалежно від форми власності, а також громадським об’єднанням, політичною партією висновку за результатами мовної експертизи в строки, визначені цим Законом, на наш погляд, має бути окремою підставою для притягнення керівників зазначених суб’єктів до адміністративної відповідальності.

Положення Законопроекту щодо проведення мовного інспектування також пропонується зробити більш дієвими шляхом запровадження на законодавчому рівні планових та позапланових перевірок, що мають здійснюватись інспекторами мовної інспекції в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

 

Зазначені вище та інші пропозиції до Законопроекту 5670-д, підготовлені експертами ГО «ЕкспертиЗА Реформ», відображені у Порівняльній таблиці до Законопроекту (з якою можна ознайомитисься нижче) та направлені на адресу народних депутатів – співавторів Законопроекту 5670-д.

PORIVNYALNA TABLITSA DO ZAKONOPROEKTU

Poyasnyuvalna zapiska

Без коментарiв

Додати свiй коментар