ХТО заважає децентралізації в Україні?

У 2014 році з новим поштовхом стартувала реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні та був визначений остаточний вектор її руху – децентралізація.

Та як часто стається під час започаткування масштабних перетворень – не все проходить гладко. Як на етапі планування та підготовки до реформи можуть трапитися прогалини, так і на етапі її імплементації можуть зустрітися непередбачувані перешкоди.

Перша перепона процесам децентралізації в Україні криється у законодавчому полі. Так, ні для кого не є секретом відсутність належної законодавчої бази – досі не внесені зміни до Основного Закону щодо децентралізації, а отже, невизначеним залишаються розподіл повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, між радами різного рівня, питання повсюдності повноважень органів місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад на території не тільки населених пунктів, а також і на тій, що розташована за межами населених пунктів, що увійшли до неї, та ін. Неврегульованими також є питання адміністративно-територіального устрою, зокрема, це невирішеність долі тих районів, чиї межі повністю збігаються з їхніми межами. Під питанням і запровадження інституту префектури.

Оновлення потребує також законодавство про службу в органах місцевого самоврядування, а відповідний ухвалений Парламентом законопроект нещодавно був ветований Президентом. Незважаючи на його важливість та необхідність, до цього дня Верховною Радою не здійснено заходів для формування узгодженої позиції.

Проте, на жаль, можемо констатувати, що влада останнім часом не надто переймається наведенням ладу в цій сфері, і на неї все важче і важче вплинути та спонукати до вчинення певних дій. У цій ситуації необхідно об’єднати зусилля як інститутів громадянського суспільства, так і представників публічної влади на місцях. Лише за допомогою спільних дій цю ситуацію можна буде зрушити з місця.

Крім того, суттєві перешкоди процесам децентралізації існують також і у практичній площині. Так, спротив йде від органів державної влади на місцях, оскільки вони змушені будуть відмовитися від частини своїх повноважень, а за умови існування якихось корупційних схем – і від певних переваг, зв’язків, вигод. Безсумнівно, що це не є для них бажаним.

Аналогічна ситуація може бути і у громадах на місцях – непоодинокими є випадки, коли і представник влади громади не хоче поступатися насидженим та нагрітим місцем голови ради, депутата тощо та позбавитися певних переваг.

Проте, необхідно враховувати, що процеси децентралізації мають незворотній характер та об’єднуватися все одно доведеться. І краще це зробити якомога раніше, коли є можливість вибору тих громад, об’єднання з якими буде найбільш ефективним.

Гальмує децентралізацію і нерозуміння населенням переваг та перспектив від об’єднання громад, своїх подальших дій після об’єднання громад – що на них чекає, яку роботу їм тепер необхідно буде проводити: як спланувати бюджет, як на достатньому рівні утримати заклади освіти і медицини тощо. Сюди можна також віднести пасивність пересічних громадян, конформізм, банальне небажання напружуватися, робити щось власноруч та брати на себе відповідальність за свої дії.

Вбачаємо, що тут необхідна широка роз’яснювальна робота, особливо серед мешканців найвіддаленіших сільських населених пунктів, з тим, аби «достукатися» до кожного жителя майбутньої об’єднаної територіальної громади.

Відсутність власних джерел доходів, власних надходжень, матеріальної бази, відсутність стабільно діючих рентабельних суб’єктів господарювання, підприємств, які забезпечували б самоокупність громади та визнавали б її спроможною до самостійного існування, мало б спонукати територіальні громади до об’єднання.

Безперечно, що об’єднання громад є необхідним, адже держава вже протягом кількох років перебуває у стані глибокої економічної кризи та нестабільності. Поєднання законодавчих механізмів та реальних зусиль населення має сприяти вирішенню цих питань. Так, можливим є отримання одноразової субвенції з державного бюджету на розвиток інфраструктури, широке залучення грантових коштів міжнародних донорів, інвесторів, розвиток власної ресурсної бази шляхом визначення потенційних джерел доходів та ніш для розвитку підприємництва, розробки стартапів, відкриття нових підприємств.

Тож, ми не заперечуємо, що певні проблеми на шляху до здійснення реформи децентралізації та об’єднання територіальних громад існують, проте, ми вважаємо, що вони можуть бути вирішеними. Зокрема, шляхом прийняття відповідних законодавчих змін, а саме: 1 – прийняття відповідних змін до Конституції України; 2 – удосконалення законодавства з питань здійснення місцевого самоврядування; 3 – створення законодавчої основи для забезпечення чіткого розподілу повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 4 – створення законодавчої основи для вирішення питань територіального устрою; 5 – удосконалення виборчого законодавства.

 

Без коментарiв

Додати свiй коментар