ПІДЛІТКОВЕ САМОГУБСТВО: ПОГЛЯД НА ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Топ новиною останніх тижнів в Україні є і залишаються «групи смерті» – течії у соціальних мережах, які пропонують підліткам «зіграти у квест» із власною смертю.

«Алармісти» наразі б’ють на сполох і переживають при кожному «зануренні» дитини у гаджет. З’явився і інший табір начебто знавців проблеми, які не вірять у реальну природу цих груп і вважають гіперактивність медіа штучною. Як би там не було, але реальні наслідки деструктивної віртуальної активності підлітків вже зафіксовані в Україні.

Головним суб’єктом, який поставив дану тему у режим «тривога» в Україні, є Департамет кіберполіції Національної поліції України – донині маловідома поліцейська структура для пересічних громадян. Спікери відомства, рекомендували усім батькам перевіряти акаунти дітей у соціальних мережах та обов’язково контролювати їхні фото та відео файли на гаджетах.

ЕкспертиЗА Реформ звернулась до фахівців у галузі психології і соціології, щоб дізнатись їхню думку з цього приводу. І ось яких висновків нам вдалось дійти разом.

Першим міфом, який спробували спростувати наші експерти, це унікальність та масштабність цієї течії.

«Ми говоримо про покоління, яке росте у віртуальному просторі. Для них соціальні мережі – місце досвіду спілкування, самореалізації і пошуку себе, дружби і ворожнечі, джерело емоцій і захоплень» – зазначає соціолог Аліна Калашнікова. Тому обмежувати користування соціальними мережами для сучасних підлітків, на її думку, необачно. Цінність дефіциту лише буде посилювати бажання порушити заборону.

 

 «Слухати сумну музику, замислюватися про щось сумне – це нормальна для підліткового віку спроба відчути і прийняти негативну сторону життя, від якої в дитинстві захищали батьки» – підкреслює дослідниця, тому не слід робити трагедію з того, що дитина може захоплюватись специфічною музикою.  Натомість соціолог радить боротись з можливими причинами тяжіння дітей до незвичних форм поведінки. «Необхідно забезпечити підліткам почуття причетності до якоїсь важливої ​​справи в реальному або віртуальному житті. Нам треба створювати ініціативи і флешмоби, що мають на меті гідні цілі – не важливо, спортивні вони, приміром, чи природничі» – зазначає дослідниця. Отже, спорт, інтелектуальні ігри або навіть етнографічні експедиції – будь-які різновиди активності, що розвиває особистість дитини і допомагає їй проявити себе. І обов’язково – що викликає в неї захоплення, а не нудьгу чи сум.

Усім медіа дослідниця підказує, що найефективнішою стратегією з висвітлення цієї проблематики є не говорити про “китів” так, як вони того б хотіли. «Тобто ось про реальних китів, що викидаються на берег, кажуть зі стурбованістю і сумом. В принципі, ті ж емоції супроводжують і репортажі про суїциди. Але в даному випадку така стратегія є хибною. Про цих «китів» треба говорити так, щоб всі знали, що бути “китом” настільки ж немодно, як мати чорно-білий телефон» – підсумовує соціолог і пропонує обернути «моду на китів» проти неї самої.

Більш тривожну позицію з цього питання займає сімейний психотерапевт Олексій Зимовін, який вбачає у діяльності «груп смерті» реалізацію нового виду насилля. «Якщо раніше маніяки нападали на дітей і підлітків в лісі, то наразі вони роблять це в Інтернеті» – зазначає психолог.

Найризикованішою групою для такого роду впливів психолог називає підлітків, які по типологічним особливостям мають чутливі, тривожні, художні, недовірливі риси. «Не маючи можливості знайти соціально прийнятний вираз своїм конфліктним переживанням, підліток намагається піти від них, зруйнувати їх і при цьому руйнує себе» – зазначає Олексій Зимовін. Ця течія, на думку дослідника, експлуатує особливості психіки підлітка: прагнення відокремитись від батьків, але приховану необхідність їх підтримки, підкреслення своєї унікальності, протест, але і бажання бути частиною значущої групи, чогось більшого і особливого. Експерт підсумовує, такі «групи» могли з’явитись у будь-який час. Це феномен, за яким стоїть КРИЗА ДОВІРИ між батьками і дитиною.

Погляди експертів збігаються в тому, що батькам наразі не варто піддаватись паніці і встановлювати тотальний контроль над діями дитини, як це радять працівники кіберполіції. Спільні зусилля батьків, вчителів і громадськості нарешті ставлять у фокус ПІДЛІТКА, його внутрішній світ, переживання і повсякденність.

Підбиваючи підсумки ми формулюємо поради для батьків, які сприятимуть відновленню довіри у спілкуванні з дітьми-підлітками:

  • ЗМІНИТИ КОНТРОЛЬ ЗА ДИТИНОЮ НА ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ ЇЇ СПРАВАМИ

Варто пам’ятати, що підвищуючи ступінь контролю, ми лише віддаляємо від себе підлітка. Перші кроки до формування довіри – поважати його думки, друзів, музику, фільми, які він дивиться, а не знецінювати все це. Це і є шлях до відкритості стосунків, у яких дитина почуває себе особистістю.

  • ЗМІНИТИ ЕМОЦІЙНИЙ ТИСК НА СПІВПЕРЕЖИВАННЯ ПОЧУТТЯМ ДИТИНИ

Спробуйте відчути на собі, чим «живе» Ваша дитина, чому вона «закривається» від спілкування, чого боїться і чому радіє. Зробіть спільне дозвілля таким, що дарує дитині яскраві емоції. Пам’ятайте, що саме довіра у стосунках батьків і дітей пов’язана з посиленням особистості підлітка, яким буде не так легко маніпулювати.

  • НАДАЙТЕ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ МАТИ ЗАХОПЛЕННЯ

Підтримуйте її ініціативи і пропонуйте напрямки розвитку її здібностей. Деструктивні особистісні прояви завжди можна спрямувати у конструктивне русло. Нова секція, домашня тварина чи спільне цікаве дозвілля – гарні нагоди знайти нове захоплення.

  • ПІДЛІТОК – НЕ МАШИНА, А МАЛИЙ ВСЕСВІТ.

Спікери кіберполіції говорять про підлітків так, немов вони машини, які «виробляють» поведінку. З такою позицією ми не погоджуємось. Батькам важливо спілкуватися зі своєю дитиною, дивитися в її очі і співпереживати її почуттям.

ЕкспертиЗА Реформ бажає Вам приємного родинного спілкування і згадування про китів виключно з трансляції телеканалу Discovery.

Без коментарiв

Додати свiй коментар