РЕФОРМА РАЦС: ВІД ЗМІНИ МІСЦЬ ДОДАНКІВ СУМА НЕ ЗМІНИТЬСЯ

Ще у травні минулого року Міністерством юстиції було оголошено про свою чергову ініціативу – відмову Міністерства від функцій з державної реєстрації актів цивільного стану громадян та передачу її на місця – органам місцевого самоврядування (див., наприклад, https://minjust.gov.ua/ua/news/48340 , https://minjust.gov.ua/ua/news/48373 , https://minjust.gov.ua/ua/news/48558 ). Розглядався навіть варіант надання більшості функцій нотаріусам (окрім державної реєстрації смерті).

Тоді ж при Мінюсті була створена кулуарна робоча група з реалізації цієї «реформи», якій було доручено розробити відповідні зміни до законодавства. У якості мети запровадження такої новели була задекларована реалізація державної політики щодо децентралізації.

Нарешті, 17 січня цього року на засіданні Уряду Міністром юстиції Павлом Петренком було презентовано проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації та наближення до громадян адміністративних послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану».

Стаття 6 цього проекту передбачає, що систему органів у сфері державної реєстрації актів цивільного стану становитимуть не лише звичне нам Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та дипломатичні представництва та консульські установи України, а відтепер ще й виконавчі органи сільських, селищних та міських рад. Саме останні відповідно до статті 9 проекту надаватимуть послуги з проведення державної реєстрації актів цивільного стану.

У цьому проекті закону відсутні положення щодо наділення повноваженнями з реєстрації актів цивільного стану нотаріусів.

Міністр Павло Петренко під час презентації законопроекту на засіданні Уряду заявив, що паралельне надання функцій державної реєстрації актів цивільного стану громадян міністерством та місцевою владою здійснюватиметься протягом перехідного періоду у 2 – 3 роки, а потім планується повна передача цих функцій виконавчим органам рад.

Станом на 30 січня цей законопроект ще не внесено до Парламенту, проте, як свідчить минулий досвід, необхідні Урядові проекти законів розглядаються та ухвалюються Радою досить спритно.

Проте чи дійсно нам потрібні настільки радикальні реформи саме у сфері реєстрації актів цивільного стану громадян?

Ще з теорії права нам відомо, що саме з реєстрацією актів цивільного стану закон пов’язує виникнення, зміну та припинення правових відносин, що мають істотне значення. Державна реєстрація цих подій важлива для охорони особистих немайнових і майнових прав громадян, оскільки з такими подіями закон пов’язує виникнення, зміну або припинення ряду найважливіших прав і обов’язків. Метою державної реєстрації є встановлення безспірних доказів того, що відповідні події мали місце, і коли вони відбулися.

Роль саме держави у забезпеченні уніфікації та підтримці сталості державної політики у сфері реєстрації актів цивільного стану громадян, гарантуванні здійснення юридично значущих дій, що є підставою для виникнення нових прав та обов’язків та настання певних юридичних наслідків, безспірна.

Ця сфера є особливо вразливою, адже за сухими юридичними діями – людські життя та долі. Тому ми вважаємо, що принципово важливо, аби функції з реєстрації актів цивільного стану громадян залишались у компетенції саме державних органів.

Збіг чи ні, але нещодавно Мінюст повідомив (https://minjust.gov.ua/ua/news/48890), що за результатами  дослідження проекту Індекс моніторингу реформ (іМоРе). Міністерство юстиції увійшло до трійки лідерів міністерств, які найактивніше запроваджують реформи. Також восени минулого року Мінюст інформував, що саме його реформи забезпечують зростання України у рейтингу Doing Business третій рік поспіль (https://minjust.gov.ua/ua/news/48695 ).

Складається таке враження, що єдиною метою діяльності керівництва цього відомства є прагнення зайняти перші місця в усіх подібних можливих рейтингах. І тут у хід йде саме кількість пропонованих ними нововведень. Натомість якість дуже страждає.

Взагалі, ця чергова псевдореформа наштовхує на наступні роздуми.

  1. Зміна лише суб’єкта, уповноваженого здійснювати дії з державної реєстрації актів цивільного стану без якісної зміни процедурних моментів реєстрації навряд чи здатна якимось чином позитивно вплинути на цю сферу суспільних відносин.

Та і взагалі, хіба можна назвати реформою ситуацію, за якої, так би мовити, речі перекладають з правої руки у ліву? Як кажуть у математиці – “від зміни місць додаднків сума не зміниться”.

Такі псевдозміни лише створять додаткове навантаження на органи місцевого самоврядування, а також призведуть до необхідності проходження органами ними чергових організаційних змін: розширення штату, зміни структури, штатного розпису, функціонального обсягу повноважень працівників, графіку роботи, необхідності додаткового фінансування органів РАЦС, що будть передані у їх відання, тощо.

Чи готові місцеві бюджети витримати додаткове навантаження? Та і взагалі, чи враховувалась думка представників місцевого самоврядування під час розробки цього проекту закону?

Чи буде збережений кадровий склад органів РАЦС, чи не загубиться хтось із кваліфікованих працівників під час переведення на службу до органів місцевого самоврядування. На практиці це залежить від того, наскільки неупереджено нове керівництво буде набирати штат, чи не піде в хід “кумівство” і посади отримають потрібні люди, а ті, хто пропрацював у системі роками, опиниться на узбіччі. Хіба потрібен Україні черговий сплеск безробіття?

Крім того. вважаємо, що за нинішнього рівня корумпованості державних органів та органів місцевого самоврядування, недоброчесності чиновників та лояльності, а іноді і свідомого провокування ними конфлікту інтересів, наша держава не готова до децентралізації функцій з реєстрації актів цивільного стану громадян. Маємо сумнів, що апарат Міністерства юстиції спроможний забезпечити належний контроль за правильністю та достовірністю даних, внесених до Реєстру актів цивільного стану громадян тисячами територіальних громад по всіх куточках України.

Адже кожна територіальна громада “сам собі господар”, зі своїми правилами, встановленими місцевою владою. Відсутність належного контролю за суб’єктами, що мають доступ до Державного реєстру актів цивільного стану громадян може призвести до величезної кількості корупційних ризиків та можливостей – наприклад, невнесення до Реєстру запису про смерть фізичної особи, а потім оформлення на цю людину певного нерухомого та цінного рухомого майна, отриманого недоброчесним шляхом, або з метою уникнення необхідності внесення цього майна до декларації про доходи. Це широке поле для нових корупційних схем!!!

Передача функцій з реєстрації прав на нерухомість вже “успішно” використовується у злочинних комбінаціях – численні випадки рейдерства по всій країні переконливо свідчать про це.

Чи може Україна на сьогоднішньому етапі розвитку її суспільства похизуватися високим рівнем правової культури та правової свідомості населення? Відповідь лише одна, і вона невтішна.

  1. Міністерство юстиції свідомо рухається шляхом “переспрямування” спеціалізації органів та установ юстиції.

Ми можемо спостерігати, що протягом минулих двох років з початку очолення Мінюсту Павлом Петренком Міністерство майже на 100 % відмовилось від усіх звичних та усталених функцій органів та установ юстиції – безліч повноважень у сфері державної реєстрації (нерухомість, підприємницька діяльність), безоплатна правова допомога були передані іншим суб’єктам, які не є частиною державного апарату (так само це органи місцевого самоврядування та система центрів та бюро правової допомоги відповідно). Від останніх реформ Міністерства значно страждає інститут державної реєстрації нормативно-правових актів у регіонах, адже тепер саме обласні управління юстиції змушені опрацьовувати документи від всіх суб’єктів нормотворення певної області.

Натомість, Мінюст поступово зосереджує у себе безліч невластивих цьому відомству функцій: виконання кримінальних покарань, розслідування злочинів, скоєних в установах виконання покарань, пробація. Залишив за собою Мінюст також і повноваження з держаної реєстрації громадських організацій, політичних партій, засобів масової інформації – фактично, усього, що безпосередньо пов’язано із конституційним правом громадян на свободу думки, слова, політичних переконань. Спадає на думку, що саме ряд функцій політичного характеру складають особливу зону інтересів Міністерства.

Під час однієї з прес-конференцій, присвячених результатам України у рейтингу Doing Business (https://minjust.gov.ua/ua/news/48349 ), Міністр юстиції зазначив, що «Для простих українців зростання рейтингу – це не просто умовна цифра. Це той показник, який дає іноземним інвесторам оцінити державу і визначитися щодо інвестування». Особисто від себе з усією щирістю зазначимо, що ми на собі жодним чином не відчули ефекту від цього покращення. Тож, насправді, для простих українців місця України у всіх цих рейтингах залишаться саме простими умовними цифрами. Можливо, для тих, хто декларує мільйони, це має важливе значення, проте не для більшості населення України.

Тож, мусимо констатувати, що, нажаль, сприйнятий державою курс на впровадження європейських стандартів та моделей надання публічних послуг не здатен успішно функціонувати та досягати позитивного результату в реаліях сьогодення.

Без коментарiв

Додати свiй коментар