ОСНОВНІ НЕДОЛІКИ ЗАКОНУ «ПРО ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ» У ВИСНОВКАХ ВЕНЕЦІЙСЬКОЇ КОМІСІЇ

До Закону України від 16 вересня 2014 року «Про очищення влади» Венеційською комісією (далі – ВК) було надано аж 2 висновки: це Проміжний висновок від 16 грудня 2014 року та Остаточний висновок від 19 червня 2015 року.

У зазначених документах Комісія звернула увагу на велику кількість зовсім не технічних, а дуже концептуальних недоліків Закону – їх загалом більше 15-ти. Проте, ми у цій публікації ми висвітлимо лише найсуттєвіші.

У висновках ВК посилалася на Резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи 1096 (1996), яка містить «Керівні принципи щодо люстрації», та практику Європейського суду з прав людини.

Отже, у висновках щодо Закону України «Про очищення влади», наданих ВК, у якості недоліків Закону, зокрема, відзначено наступне:

 

  1. СФЕРИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАКОНУ

Закон “Про очищення влади” виходить за рамки традиційних законів про люстрацію: він по суті спрямований на врегулювання двох сфер питань – люстрації у її традиційному розумінні та фінансової (майнової) люстрації.

ВК не вважала оптимальним поєднання в одному законі цих двох сфер, оскільки вони  регулюються абсолютно різними нормами як національного законодавства країн, та і міжнародних правових стандартів.

Спеціалізовані процедури і органи по боротьбі з корупцією вже існують та успішно функціонують в антикорупційному законодавстві України.

  • Закон “Про засади запобігання та протидії корупції” (зараз – це Закон “Про запобігання корупції”) передбачає спеціальну перевірку щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
  • Велика кількість осіб, які обіймають такі посади, повинні подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.
  • Будь-яка корупційна поведінка, виявлена під час перевірки, тягне за собою кримінальну, адміністративну, цивільно-правову або дисциплінарну відповідальність. Зазначимо, що процедура притягнення винної особи до відповідальності за порушення вимог антикорупційного законодавства здійснюється відповідно до чинних процесуальних норм. А Закон “Про очищення влади” обходить це положення шляхом запровадження спрощеної процедури, без досудового і судового розгляду, без індивідуального підходу, передбачаючи єдине уніфіковане покарання.
  1. ПЕРІОДИ ЛЮСТРАЦІЇ

Закон «Про люстрацію» прагне охопити два різні періоди недемократичної влади в країні: Радянський комуністичний режим і «період узурпації влади з боку Президента України Віктора Януковича».

 

  • КОМУНІСТИЧНИЙ РЕЖИМ ДО 1991 РОКУ

Перший період, що розглядається в Законі «Про люстрацію», — це комуністичний режим Радянського Союзу, до якого Україна належала до розпаду СРСР в 1991 році.

Що стосується комуністичного періоду, то міжнародною спільнотою визнано всі його злочинні діяння, масові порушення прав людей та загальний антидемократичний характер. Закони про люстрацію по своїй суті і народилися для того, аби усунути відлуння пережитків комуністичних режимів. Тому, застосування люстрації у цьому випадку відповідає міжнародним стандартам.

Але Керівні принципи з люстрації передбачають, що «бажано, щоб люстраційні заходи закінчилися не пізніше 31 грудня 1999 року». І отже, необхідність України у захисті себе від тих осіб, які були залучені в радянсько-комуністичний режим, після більш ніж двох десятиліть, що минули з моменту падіння цього режиму, сумнівна.

 

  • ПЕРІОД ПРЕЗИДЕНТСТВА В. ЯНУКОВИЧА (25.02.2010-22.02.2014)

Згідно з думкою ЄСПЛ, люстрація може бути застосована у крайніх випадках і до режимів, які були встановлені після тоталітарних, але лише за умови, що ці нові режими характеризуються серйозними порушеннями прав людини та нівелюванням демократичних цінностей, тобто мають ознаки антидемократичних.

Тож мають бути переконливі аргументи, що під час президентства В. Януковича дійсно порушувалися права людини та існувала серйозна загроза демократичності проголошеного режиму і досить широке коло посадових осіб та державних службовців брали у цьому участь. І такі випадки порушення прав людини повинні бути юридично доведені та зафіксовані рішеннями судів, визначені винні особи щодо кожного з них та встановлені їх шкідливі наслідки.

Отже, ВК визнає право України люструвати чиновників цього періоду, але із суворим дотриманням міжнародних стандартів з прав людини та в чинному процесуальному порядку.

 

  1. ПРИНЦИП ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Закон про люстрацію не відповідає загальновизнаним вимогам, що «люстрація має бути заснована на принципі індивідуальної (не колективної) відповідальності», не дивлячись на те, що сам його проголошує. Більше того, фактично він застосовує презумпцію винності.

Так, до досить широкого кола осіб заходи з очищення влади – тобто, звільнення із займаної посади, – застосовуються автоматично, ґрунтуючись лише на факті обіймання ними певної посади, а не на доведених у встановленому порядку фактах вчинення ними серйозних порушень та відповідному рішенні суду.

За законом про люстрацію особи, які підпадають під люстрацію, не мають можливості довести, що, незважаючи на посаду, яку вони обіймали, вони не брали участь в будь-яких порушеннях прав людини і не здійснювали або не підтримували антидемократичні заходи.

Відповідно до Керівних принципів ніхто не може бути предметом люстрації виключно через особисті думки і переконання. Партійна приналежність, політичні та ідеологічні причини не повинні використовуватися в якості підстави для люстраційних заходів.

 

  1. СТРОК ЗАБОРОН ОБІЙМАТИ ПОСАДИ

Керівні принципи з люстрації передбачають, що «заборона обіймати посаду на основі люстрації не повинна бути більшою, ніж п’ять років». У цій рекомендації враховується психологічна можливість змін у поглядах та поведінці люстрованих осіб.

У цьому контексті важливо нагадати, що «метою люстрації є не покарати осіб, визнаних винними, а захистити новостворену демократію».

Максимальний термін заборони, встановлений в Керівних принципах – 5 років, – не дотримується в Законі «Про люстрацію». Він перебільшує його удвічі!!!

 

  1. ЛЮСТРАЦІЯ СУДДІВ

Українська судова система вже є об’єктом люстраційних заходів відповідно до Закону «Про відновлення довіри до судової системи», який був ухвалений 8 квітня 2014 року.

Закон «Про очищення влади» також застосовується до суддів. Існує паралелізм між Законом про люстрацію і Законом «Про відновлення довіри до судової системи».

Нинішнє перехрещення призводить до ситуації, за якої ідентична сфера питань різним способом врегульована актами однакової юридичної сили; а також порушує принцип заборони притягнення особи двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення. Люстрація суддів повинна бути врегульована лише одним законом.

ВК зазначала, що якщо попередній закон українська влада вважає неефективним, його мають скасувати і замінити новими, більш ефективними положеннями, які, однак, належним чином будуть поважати конституційні норми про незалежність суддів.

 

  1. НЕЗАЛЕЖНИЙ ОРГАН З ПИТАНЬ ЛЮСТРАЦІЇ

З цього приводу ВК відмічала, що згідно Керівним принципам «люстрація повинна контролюватися спеціально створеною незалежною комісією – колегіальним органом, що складається з авторитетних громадян. У формуванні та затвердженні її складу повинні брати участь глава держави і парламент».

Наразі Міністерство юстиції як орган, який входить до системи органів виконавчої влади і посади у якому так само підлягають перевірці на люстрацію, апріорі не може неупереджено та об’єктивно координувати процес очищення влади.

Так само і Громадська рада з питань люстрації при Мінʼюсті не рятує ситуацію: вона повністю контролюється цим міністерством, її склад затверджується Міністром юстиції. Це підриває незалежність цього органу.

Нарешті, номінальність функцій та рекомендаційний характер рішень Ради робить її досить слабким інститутом.

Отже, з часу складення Остаточного висновку ВК пройшло більше, ніж 1,5 року, Проміжного – 2. Українська влада абсолютно не скористалася цими рекомендаціями та не усунула недоліки закону про люстрацію, навіть більше, вона взагалі заперечувала їх існування.

До речі, як вже було зазначено, відповідальний за люстрацію Мінʼюст палко запевняв громадськість, що ВК надала позитивні висновки до тексту Закону, хоча, як ми переконалися, ці твердження не відповідають дійсності.

Наостанок зазначимо, що з текстами цих документів можна ознайомитись, вони є у вільному доступі у мережі Інтернет в українському перекладі, тому кожен бажаючий може вивчити їх зміст.

Без коментарiв

Додати свiй коментар