ЛЮСТРАЦІЯ ПО-УКРАЇНСЬКІ: ЧИ ТАКОГО ОЧИЩЕННЯ ПРАГНУЛИ УЧАСНИКИ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ?

 

Розмірковуючи над питанням «Чи справдилися очікування суспільства щодо очищення влади?» пропонуємо пригадати хронологію та ключові положення  люстраційного законодавства в Україні.

Усім відомо, що Україна не була першою у застосуванні люстраційної практики. Головна хвиля люстраційних процесів в Європі та країнах Балтики припала на 90-ті роки, і здебільшого і була спрямована на ліквідацію негативної спадщини комуністичних режимів. Свідченням цього є Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи 1996 року (1096) «Про заходи щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем».

Друга хвиля люстраційних процесів відбулалася значно пізніше, на початку 2000-х років. В цей час критерії люстрації вже були дещо змінені. Поряд із процесами декомунізації, люстраційні перевірки передбачали й антикорупційні заходи, а в окремих країнах люстрація взагалі була спрямована очищення судової гілки влади.

Хронологія прийняття українського люстраційного законодавства свідчить про те, що спочатку Україна запозичила у європейських сусідів досвід щодо очищення судової гілки влади. Саме тому вже у квітні 2014-го ми побачили Закон України «Про відновлення довіри до судової влади».

Вказаний Закон містив два напрямки з очищення судової гілки влади.

Перший, – передбачав кадрове оновлення керівних ланок судової системи: Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів та звільнення всіх голів судів (вперше, суддям надавалася можливість самостійно обрати керівництво судів).

Цей напрямок був виконаний досить швидко: Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів були оновлені. Керівництво судів теж було переобрано, проте, результати такого переобрання, дозволили характеризувати судову систему чи то як «законсервовану», чи то як систему зі «стійким корпоративним духом». На увазі мається те, що 80% колишніх голів судів були переобрані на нові терміни.

Інший напрямок Закону передбачав проведення Тимчасовою спеціальною комісією перевірок стосовно тих суддів, які під час Революції Гідності виносили неправомірні рішення та грубо порушували права і свободи людини.

Тимчасова спеціальна комісія мала працювати рік, але через несвоєчасне формування персонального складу комісії працювала лише пів року. До комісії надійшло близько 2000 скарг, за результатами опрацювання яких комісія дійшла висновків про необхідність проведення перевірок стосовно 330 суддів.

Усі скарги поділялися на три види:

  • щодо незаконного обмеження прав громадян на проведення зборів і мітингів;
  • щодо незаконних адміністративних арештів протестувальників;
  • щодо позбавлення права керування транспортними засобами.

На жаль, за період своєї роботи Комісія встигла завершити перевірки лише стосовно 63 суддів, з яких згідно з висновками комісії:

46 – підлягали звільненню за порушення присяги;

12 – суддів мали отримати догану;

5 – було «виправдано».

Висновки Тимчасової спеціальної комісії були направлені до Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Відомо, що станом на вересень минулого року, Вищою радою юстиції було підтримано рішення ТСК щодо звільнення 29 судів за порушення присяги, але фактично звільненими були
лише 7 сім.

Наразі  підсумовувати результати очищення судової гілки влади звісно рано. Лише протягом першого календарного року після Революції Гідності заходи з очищення судової влади передбачалися одразу трьома законами: «Про відновлення довіри до судової влади», «Про очищення влади», «Про забезпечення права на справедливий суд». І вже в минулому році, після ухвалення змін до Конституції України (щодо правосуддя), очищення судової влади розпочалося в черговий раз.

За кілька місяців після прийняття першого люстраційного закону в Україні з’явився повномасштабний Закон «Про очищення влади», який стосувався усього державного апарату.

Пропоную разом пригадати ключові положення Закону. Перш за все, що ж таке «люстрація» у розумінні Закону України «Про очищення влади».

Очищення влади (люстрація) – це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування (крім виборних).

 Законом передбачено ДВА ВИДИ ЗАБОРОН:

1) Заборона обіймати посади протягом 10 років з дня набрання чинності цим Законом  (тобто до 16 жовтня 2024 року!!!).

2) Заборона обіймати посади протягом 5 років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

Звісно, що для застосування таких заборон Законом передбачені певні підстави – так звані «критерії люстрації».

 Насправді, Закон визначає досить значку кількість підстав для застосування передбачених заборон, усі їх узагальнено їх можна поділити на так звані ТРИ ВИДИ ЛЮСТРАЦІЇ:

– «трудова люстрація»,

– «фінансова люстрація»,

– «люстрація за прийняття неправомірних рішень дій, бездіяльності».

Під «трудовою люстрацією» в Україні вже звикли розуміти заборону особі обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування через те, що вона:

– обіймала посади в державних органах у відповідний період (каденція президента Віктора Януковича, період Революції Гідності); АБО працювала на керівних посадах в системі Комуністичної партії; АБО була штатним працівником чи негласним агентом КДБ (комітету державної безпеки).

Як бачимо, застосування «трудової люстрації» ніби-то увібрало у себе весь європейський досвід і навіть більше. Проте, хочу нагадати, що розгалужена європейська практика люстрації (як засобу декомунізації) була застосована європейськими країнами у 90-ті роки, тобто одразу після падіння комуністичного режиму. В Україні ж цей засіб очищення вирішили застосувати більш ніж через 20 років після набуття незалежності і повалення комуністичного ладу.

«Фінансова люстрація» передбачає застосування до особи заборони обіймати відповідні посади, у зв’язку із виявленням у його декларації:

– недостовірних відомостей щодо наявності майна або невідповідності вартості майна, вказаного у деклараціях, доходам, отриманим у цей період із законних джерел.

 (За думкою Європейських експертів – очищення за таким критерієм, має здійснюватись в рамках антикорупційних заходів й бути частиною антикорупційного законодавства).

 Слід зазначити, що і трудова і фінансова люстрація – передбачають застосування до особи найсуворішої заборони, передбаченої цим Законом  – заборони протягом 10 років обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування (крім виборних). При чому для цього не має необхідності доказувати вину певної особи рішенням суду.

Якщо порівняти заборону, передбачену Законом для фінансової люстрації (позбавлення на 10 років права обіймати посади ) із санкцією аналогічної статті Кримінального кодексу України (мається на увазі 366-1 ККУ «Декларування недостовірної інформації»), ми побачимо, що покарання, встановлене Законом про люстрацію втричі перевищує максимальний строк додаткового покарання, передбачений Кримінальним кодексом України).

За декларування недостовірної інформації, особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності із позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, і лише у тому разі, якщо зазначені нею у декларації відомості відрізняються від достовірних на суму понад 400 тис. гривень. Закон же «Про очищення влади» фактично надає можливість звільнити особу (із застосуванням до неї заборони у 10 років) у разі виявлення у її декларації невідповідності на будь-яку, навіть мізерну суму!!!

 «Люстрація за прийняття неправомірних рішень, вчинення дій чи бездіяльності рішенням суду, яке набрало законної сили» МОГЛА БУТИ ЗАСТОСОВАНА до посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури України та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю:

– здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини;

– здійснювали заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації у період Революції Гідності;

– тощо.

Очищення за таким критерієм передбачає позбавлення права обіймати посади на 5 років.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру осіб щодо, яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» на сьогодні (станом на 25.01.2017) в Україні до 938 осіб застосовано перший вид заборони (позбавлення права обіймати посади протягом 10 років).

Проте, на жаль, до жодної особи, не за стосовно другий вид заборони (позбавлення права обіймати посади протягом 5 років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду).

Таким чином, незважаючи на задекларовані у Законі “Про очищення влади” принципи «індивідуальної відповідальності» та «презумпції невинуватості» де факто вказаним Законом легалізована колективна відповідальність, а принцип індивідуальної відповідальності, поки що, не застосований до жодної особи!

ЧИ ТАКОГО ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ ПРАГНУЛИ УЧАСНИКИ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ?

У пункті 3 Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1996 року (1096), присвячені процесам люстрації, зазначено: « …невдалий перехідний процес може призвести до численних небезпек. У кращому разі замість демократії пануватиме олігархія, замість верховенства права – корупція, а замість прав людини – організована злочинність. У гіршому разі результатом може стати “оксамитова реставрація” тоталітарного режиму» …»

Щоб такого не сталося – треба діяти!!!

 

Без коментарiв

Додати свiй коментар