«ЛЮСТРАЦІЙНИЙ САБОТАЖ» ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ АБО СТРАТЕГІЇ УНИКНЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ»

 Закон України «Про очищення влади» встановлює такі заборони:

  1. це заборона на 10 років обіймати посади в державних органах та органах місцевого самоврядування.
  2. це заборона протягом 5 років обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади з дня набрання чинності рішенням суду.

На сьогодні судами не винесено жодної ухвали, яка б підтверджувала злочинні дії посадових осіб. Відповідно в Реєстрі відсутні записи щодо звільнених за цією статтею. Тобто ця стаття фактично не працює. З іншої сторони, в цьому напрямі не працюють і правоохоронні органи, які б мали проводити відповідну роботу.

Ми проаналізували люстраційну статистику за моменту дії Закону, спираючись на дані звіту Міністерства юстиції України.

На момент вступу в дію Закону в країні налічувалось близько 700 тис. чиновників, у тому числі близько 300 тис. державних службовців. Кількість осіб, які відповідають критерію здійснення очищення влади за рівнем посад, становить близько 5 000 осіб.

Станом на сьогодні в Реєстрі містяться записи щодо 938 осіб (таким особам закривається доступ до державних посад до 2024 року).

При цьому в Реєстрі значиться 25 осіб з Харківської області.

Із 5 тисяч посадовців, посади яких підпадали під дію Закону, в реєстр потрапили лише 938. Очевидно, що це не ті цифри, на які очікувала громадськість.

Більш детально з люстраційною статистикою можна ознайомитись з офіційного звіту Мінюсту.

Де ж поділися ті 4000 посадовців? Чи ці посади були вакантними? Ні!  Безперечно, деякі з них звільнилися з державної служби до моменту початку дії Закону, щоб їх прізвища не фігурували в Реєстрі.

При цьому високопосадовці знайшли варіанти уникнення процедури очищення влади, використовуючи так звані «люстраційні лазівки».

  1. Судові лазівки: прийняття судових ухвал, що необґрунтовано забороняють звільняти посадовців або ж безпідставно визначають їх такими, що не відповідають критеріям Закону; прийняття судових ухвал щодо корегування термінів перебування на відповідних посадах.
  1. Лазівки самих органів:
  • зміна дат наказу про звільнення з люстраційних посад з метою зменшення кількості днів роботи в люстраційному періоді;
  • переведення на іншу посаду, яка передбачала проведення люстраційної перевірки за графіком згодом;
  • внесення посадовими особами недостовірних даних до службових документів з метою призначення в подальшому на посади;
  • самовільне трактування Закону окремими державними органами.
  1. Уявляєте, використовують в якості уникнення люстрації, участь в антитерористичній операції. На скільки ж дорогі їм ці посади. Навіть застосовується тимчасове призначення на посади вищого офіцерського складу.

Використовуючи це право Президент України звільнив своїми указами від люстрації дев’ятьох високопосадовців.

Прикладом є реалізація повноважень щодо незастосування заборони до Терещука О.В. не відповідає вимогам Закону. У зв’язку з тим, що заборона не застосовується до вищого офіцерського складу, які обіймали або обіймають посади в Національній гвардії України Терещук О.В. був переведений до Національної гвардії України при МВС тимчасово не незначний термін, що надало можливість вивести його з-під люстрації.

  1. Зловживання нормами Закону, тобто своєрідний саботаж з боку державних органів. Звернімо увагу на такі найяскравіші приклади:

 Заступник Глави Адміністрації Президента України – керівник апарату Дніпров О.С., який в люстраціний період обіймав посаду керівника апарату – заступника Міністра освіти і науки, але не дивлячись на це досі залишається на посаді в АПУ.

Також яскравим прикладом є голова Державної судової адміністрації Холоднюк З.В., який досі залишається на посаді, навіть входить до складу Комісії з питань вищого корпусу державної служби – (заступник голови ДСА України з 21.11.2013 по 22.02.2014), наявний критерій п.2 ч.2 ст.3 Закону, що є підставою застосування заборони, передбаченої  ч.3 ст.1 Закону (застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням).

Такі ж самі приклади і в ДФС, МВС та інш.

Державна фіскальна служба України зайняла позицію, що лише Міністерство доходів та зборів було єдиним центральним органом виконавчої влади, який забезпечував формування та реалізацію податкової та митної політики, а Державна податкова адміністрація України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України виконували тільки функції з реалізації податкової та митної політики і не брали участі у її формуванні.

Міністерством внутрішніх справ України не надано інформації щодо осіб, які у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 обіймали посади керівників та заступників самостійних структурних підрозділів центрального органу (апарату). На думку керівництва Міністерства внутрішніх справ України, у структурі Міністерства внутрішніх справ України на окремому правовому статусі функціонують лише Департамент Державної автомобільної інспекції та Департамент державної служби охорони при МВС України. Вони мають статус самостійних структурних підрозділів та є самостійними юридичними особами, мають відокремлене майно, власну печатку, рахунки у банку. А інші структурні підрозділи, на думку МВС, яких налічується близько 30, такими не є.

Саме таке трактування закону дозволило вивести керівників і заступників цих структурних підрозділів органів МВС з-під застосування заборон (люстрації).

Всі вищезазначені приклади свідчать про недосконалість законодавства, відсутність чітко прописаних норм та визначення понять Закону.

Також суттєвим недоліком стала і відсутність окремого незалежного органу, який би по-справжньому протистояв випадкам саботажу люстрації певними органами влади.

Роботу Міністерства юстиції України в напрямку реалізації Закону не можна назвати ґрунтовною. Наявний інструмент перевірок матеріалів щодо люстраційної спецперевірки в органах на місцях Міністерством юстиції України взагалі не був задіяний. Хоча б, на нашу думку, саме він міг би стати ґрунтовним приводом для належного виконання норм закону та уникнення саботажу органів державної влади.

 

Без коментарiв

Додати свiй коментар