ГРОМАДСЬКА ЛЮСТРАЦІЯ В УКРАЇНІ: НЕЗДІЙСНЕННА МРІЯ ЧИ НАСТУПНИЙ ЕТАП?

Висновки Венеційської комісії щодо аналізу Закону України «Про очищення влади» свідчать, що держава не здатна ефективно люструвати свої інститути.

Модель люстрації, реалізована в Україні, яскраво демонструє, що наявність люстраційних повноважень органу державної влади по відношенню до посадових осіб інших державних структур протирічить внутрішньо груповій солідарності державних службовців як соціально-професійної спільноти. Саме цим ми пояснюємо відверте уникнення люстраційних заборон, які вжили керівники державних органів для того, щоб «захистити» своїх службовців від люстрації.

Такий стан речей актуалізує пошук такого суб’єкта люстрації, який би зміг ефективно та неупереджено очистити органи державної влади від осіб, які дискредитували себе як такі, що підпадають під люстраційні заборони.  Отож, профільний орган, який здійснює люстраційну діяльність, має бути позбавлений державної основи. Звісно, що це потребує консолідації інститутів громадянського суспільства і формування колегіального органу з «громадянським обличчям» та наділення його відповідними люстраційними повноваженнями. Отож, справжня люстрація – люстрація громадська.

Проте, який стан речей ми маємо з цього питання сьогодні?

З одного боку, досі в Україні не розроблений законопроект про громадську люстрацію в Україні, який зміг би суттєво підвищити ефективність реалізації Закону України «Про очищення влади» та наділив би інститути громадянського суспільства змістовними люстраційними повноваженнями. Жодним чином у законодавстві не визначено поняття «громадська люстрація» та не запропонований її механізм.

З іншого боку, аналіз основних положень чинного Закону України «Про очищення влади» дозволяє зробити висновок про недостатню залученість громадськості до процесу очищення влади. Існуюча при Міністерстві юстиції України Громадська рада з питань люстрації не репрезентує думку інститутів громадянського суспільства з усієї України та формально є «прив’язаною» до міністерства, що певним чином обмежує можливості її діяльності. До того ж, її рішення мають виключно рекомендаційний характер, що дозволяє «закривати очі» на результати діяльності останньої.

У відповідь на такий безперспективний стан речей для забезпечення реальної участі громадськості у люстраційних процесах ще з 2014 року в Україні починають з’являються громадські організації, які ставлять за мету проведення люстрації інститутами громадянського суспільства.

Приміром, представники Харківської громадської люстраційної палати створили спеціальний майданчик для громадських діячів та запропонували проводити цивілізований діалог між чиновниками і представниками громадськості на предмет відповідності перших певним якостям, серед яких визначили професіоналізм, доброчесність, патріотизм. Проте таких цивілізованих прикладів громадської активності у реалізації люстраційних процесів в Україні було не багато.

Більшої популярності набули інші прояви громадської активності, які навряд чи можна назвати цивілізованими. Це так звана «сміттєва люстрація». Як свідчать результати контент-аналізу медіа дискурсу з цього питання, випадки сміттєвої люстрації особливо актуалізувались напередодні прийняття закону України «Про очищення влади» – влітку і восени 2014 року, що фактично засвідчило, що закон вже «запізнився», а «чаша терпіння» громадськості луснула. До того ж, такі практики можна розглядати як своєрідний індикатор неможливості громадськості реально впливати на очищення влади (тобто як відсутність відклику влади на шалений громадський запит).

Випадки сміттєвої люстрація продовжились і після набуття зазначеним законом чинності. Цей факт ми розглядаємо як свідчення громадського невдоволення запропонованим державою алгоритмом очищення влади.

З іншої стороні, під ширмою «сміттєвої люстрації» частково могла бути реалізована і політична боротьба різних таборів, які таким чином «зводили рахунки».

Як би не було, громадська люстрації за демократичними стандартами в Україні не відбулась, а останнім часом ідея її реалізації значною мірою актуалізується. Наразі вже очевидно, що інститути громадянського суспільства у подальшій люстрації вже не обмежаться 2014-м роком.

Без коментарiв

Додати свiй коментар