ЩОДО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ КОРОТКОСТВОЛЬНОЇ ЗБРОЇ В УКРАЇНІ

Питання легалізації зброї у тій чи іншій державі традиційної розколює громадську думку на два полюси: «за» і «проти». За даними нещодавнього дослідження КМІС України, лише близько третини наших громадян допускають можливість зберігання вогнепальної зброї вдома і чверть погоджуються з її прихованим носінням. Проте порівняння даних досліджень різних років свідчить, що лояльність українців до легалізації зброї останнім часом зростає.

І, справді, відповідаючи на просте питання: «Чи підтримуєте Ви легалізацію зброї в Україні?», спершу на думку спадає скоріш за все негативна відповідь. Здебільшого ми починаємо уявляти масові заворушення, вистріли, вбивства. Проте подальше осмислення цього питання доводить оманливий характер первинного сприйняття. Пояснимо чому.

По-перше, набуття права на ВОЛОДІННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І НОСІННЯ короткоствольної вогнепальної зброї аж ніяк не легалізує можливість чи необхідність її повсякденного ЗАСТОСУВАННЯ. Отож, спрощене сприйняття вислову «легалізація зброї» аж ніяк не свідчить про надання державою дозволу на масову стрільбу, яскраві відголоски якої сформовані у нашій свідомості сучасним сінематографом і медіадискурсом злочинної поведінки. Випадки використання особою вогнепальної зброї передбачають кримінальну відповідальність.

По-друге, набуття права офіційно бути володарем одиниці короткоствольної вогнепальної зброї аж ніяк не свідчить про такий обов’язок особи. Тобто легалізація державою права на володіння, зберігання і носіння зброї лише дає можливість громадянам мати вибір: чи набувати таке право чи ні, чи здобути можливість мати зброю для самозахисту чи відмовитись від цього.

Ще одним стереотипом, який спадає на думку при відповіді на порушене нами питання, це перспективи зростання рівня злочинності у зв’язку з легалізацією володіння зброєю. Проте, як свідчить досвід світових демократій (Італія, Швейцарія, США, Грузія, Чехія та ін.), гарантована державою можливість володіти вогнепальною зброєю впливає на зменшення рівня злочинності. І це не парадоксальний факт, а підтверджений психологією феномен. Усвідомлення потенціальним злочинцем факту наявності у потенційної жертви зброї зменшує вірогідність скоєння злочину завдяки «спрацюванню» інстинкту самозбереження та усвідомлення можливості самому стати жертвою перестрілки.

З актуальністю легалізації короткоствольної зброї у сучасних суспільствах напряму пов’язана ефективність роботи правоохоронних органів. Адже саме на них держава покладає обов’язок забезпечити збереження життя, здоров’я і майна своїх громадян від протиправних посягань. Зростання рівня злочинності, депрофесіоналізація кадрів МВС внаслідок реструктуризації системи – актуальні тенденції, які пояснюють, чому лише 6,2% українців вважають, що правоохоронні органи держави повною мірою забезпечують особисту безпеку громадян і здійснюють захист їхнього майна.  В цьому контексті легалізація володіння, зберігання і носіння короткоствольної вогнепальної зброї може стати не лише чинником подолання тендеції по збільшенню рівня злочинності, але й додатковою можливістю гарантування державою конституційного права на захист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Звісно, що жодна держава, в якій легалізованим є володіння зброєю, не може уникнути загроз терактів і випадків «шкільних американських камікадзе». Ці трагічні випадки пов’язані не лише з порушенням правил зберігання зброї (коли до неї мають доступ діти чи недієздатні особи), але й з прогалинами системи надання дозволів на право її володіння. Особливо гостро це питання має бути поставлено саме в Україні, де можливість «купити» медичну довідку досі зберігається, а реальне обмеження у наданні дозволу має умовний характер.

Отож, що ж ми маємо наразі в Україні з цього питання?

По-перше, невирішену дилему між наданим Конституцією правом самостійно захищати життя, здоров’я і майно громадян і забороною мати короткоствольну нарізну зброю, що визнана у світі зброєю самозахисту. Дозволена в Україні мисливська зброя не придатна для захисту на вулиці, де власне і відбувається більшість злочинів. Короткоствольна ж нарізна зброя (пістолет, револьвер) має чітку ідентифікацію, обліковується і є придатною для носіння.

По-друге, військові дії на сході Україні створюють передумови для суттєвого збільшення кількості нелегальної зброї «на руках» у населення, яка ніяк не обліковується і внаслідок цього «успішно» може бути використана і використовується у злочинних діях.

По-третє, в Україні досі немає спеціального закону, який би регламентував придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї. Існування підзаконного нормативно-правового акту – Інструкції, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, передбачає спрощену процедуру зміни її положень, що створює додаткові ризики порушення прав громадян на володіння зброєю.

Наведені вище факти свідчать про актуальність та своєчасність прийняття відповідного закону, який би регулював питання вільного придбання, зберігання і носіння громадянами короткоствольної вогнепальної зброї.

До того ж, зважаючи на вже існуючий у суспільстві попит на володіння короткоствольною зброєю, прийняття такого закону створило б умови для підтримання вітчизняного виробництва і наповнення державного бюджету.

Окремим напрямом діяльності спеціалізованих інститутів громадянського суспільства має стати комплексна робота по формуванню культури поводження зі зброєю, створення відповідної інфраструктури та проведення навчання для бажаючих її мати, входження до складу комісій з надання дозволів на володіння короткоствольною зброєю, громадський контроль за відповідною діяльністю органів державної влади у цьому напрямі.

 

Без коментарiв

Додати свiй коментар