ФІЛАРМОНІЇ ДЛЯ ЧИНОВНИКІВ? РАДЯНСЬКІ КУЛЬТУРНІ ФОРМИ У НОВІЙ УКРАЇНІ

Системні реформи, нові кадри, прозора влада – ці тези майже щодня продовжують лунати з вуст державних службовців різних рангів. Проте задекларовані прогресивні «новинки» практично не відчутні у житті пересічних громадян, які продовжують не довіряти владі, повселюдно розчаровані «успіхами» реформ та живуть в очікуваннях «гіршого».

Однією з причин, які призводять до такої картини подій, є відтворення старих культурних форм у новій Україні.

Чи розмірковували ви над тим, що майже у будь-якому урочистому відкритті об’єктів, які працюють для задоволення потреб і інтересів громади, переважно завжди беруть участь – увага – посадовці, держслужбовці та чиновники різних рівнів:). За рідкісним виключенням – ще й представники бізнес-еліти. Усе проводиться протокольно – регламент, субординація, ритуалізм, безліч мовних і поведінкових штампів. Іншими словами – урочистість заради самої урочистості. Справжня «радянщина».

Завдяки таким культурним формам держава відтворює себе, проте й продовжує залишатись не людиноцентрованою, а чиновникоцентрованою, тому й відштовхує, а не наближує. Ці процеси позначаються і на безуспішному втіленні принципів прозорості і відкритості влади. Саме через такі культурні форми держава відтворювала себе і п’ять, і десять років тому, а якщо точніше – то й за радянських часів. Європейська Україна з радянськими культурними формами. Це як «гарячий лід» чи «гіркий цукор» – літературний оксиморон, який доречно описує сучасну українську реальність.

Для розбудови українського суспільства в якості суспільства європейських зразків державі потрібні нові культурні форми. І альтернатива бюрократичним штампам існує. Її розуміння випливає із самої суті феномену урочистостей, які по факту, є своєрідним «святом» для певної соціальної групи.

Наприклад, для кого таким очікуваним та святковим є відкриття філармонії у Харкові?

Чи поставимо питання іншим чином: хто насправді заслуговує такого свята, як бути присутнім на цьому відкритті?

Хто своєю присутністю зробив би цю подію справжнім святом в людиноорієнтованому, а не у чиновникоорієнтованому розумінні?

Відповіді на ці питання зрозумілі. Це діти, які професійно займаються музикою і зможуть як справжні «музичні гурмани» першими оцінити якість звучання. Це діти, які вибороли для Харківщини пальми першості на всеукраїнських і міжнародних олімпіадах. Це діти учасників АТО, деякі з яких вже ніколи не зможуть почути, як наспівують класичні мотиви їхні батьки…

І цей логічний ряд можна і слід продовжувати, оскільки в його розумінні те, що урочистість роблять святом ніяк не чиновники, а ті соціальні групи, для яких це свято призначається.

Системні реформи наразі неможливі без розробки і запровадження нових культурних форм «державної презентації» – усіх тих взаємодій, завдяки яким влада зобов’язана створювати умови для розвитку громади.

Без цього будуть безуспішними як самі реформи, їх сприйняття населенням, так і декомунізація свідомості.

Без коментарiв

Додати свiй коментар