«ШТУЧНИЙ» ГЕНДЕР АБО ЧОМУ ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА СТАТТЮ Є ГЕНДЕРНИМ СТЕРЕОТИПОМ

Сучасна жінка – хто вона? Напевно, у більшості із нас відразу постає образ жінки, яка має родину, піклується про дітей, працює на цікавій роботі, а своє дозвілля проводить у колі близьких і друзів. Сучасна жінка є володарем величезної кількості соціальних статусів і відповідних ролей, які їй дарує життя в культурну епоху постмодерну і вік «високих технологій». Які самі пріоритети обирати – індивідуальне завдання для кожної представниці чарівної статі.

Сучасні демократичні суспільства створюють можливості для самореалізації особистості поза такими традиційними критеріями як стать, вік, колір шкіри чи віросповідання. Сучасна Україна у цьому зв’язку не є виключенням. Конституція України і численні закони гарантують нам рівні політичні, економічні та культурні права.

Найчастіше гендерну проблему аналізують на прикладі аналізу ринку праці. Проте нерівна кількість зайнятості чоловіків і жінок у виробничій чи невиробничій сферах не є маркером гендерної нерівності у суспільстві. Так само, як і заробітна плата доцента ВНЗ чи консультанта у магазині не залежить від статі. Досить природно те, що, приміром, кількість жінок, зайнятих у сфері культури чи освіти перевищує кількість чоловіків (чи навпаки – у сфері будівництва чи промисловості, приміром). Така нібито нерівновага аж ніяк не свідчить про гендерну дискримінацію, оскільки є результатом свідомого вибору кожного з нас. Про відсутність професійних обмежень у самореалізації свідчить і те, що деякі сфери суспільного життя останнім часом значно «ожіночуються». Приміром, кількість жінок у складі Верховної Ради України за часи існування українського парламенту зросла більше, ніж у чотири рази (від 2,8% жінок у І скликанні до 11% у VIII-му).

Єдиним об’єктивним індикатором гендерної рівності у суспільстві є чинне законодавство як сукупність норм, що регулюють різні сфери суспільного життя. Відповідно до Постанови КМУ №504 від 12 квітня 2006 року кожен нормативно-правовий акт в Україні проходить гендерно-правову експертизу, що вже на нормативному рівні унеможливлює появу феномену гендерної нерівності.

Проте, під час переходу від однієї культурної епохи до іншої нам на допомогу приходять стереотипи, які спрощують сприйняття дійсності і пояснюють невідоме у вже відомих категоріях, навіть якщо таке пояснення вже не співвідноситься з реальністю. В якості прикладу можна навести такий «гендерний стереотип» як дискримінація за статтю у професійній сфері, який забрала із собою у минуле епоха модерну.

У цьому зв’язку, метаморфозом різного роду об’єднань за критерієм статті у сучасному суспільстві є те, що борючись начебто проти дискримінації (якої наразі не існує), вони самі її продукують (оскільки запроваджують обмеження на участь у такому об’єднанні представниками іншої статіJ). До того ж, вони є пустою культурної формою за своєю суттю, оскільки формуються не з метою вирішення конкретної соціальної проблеми, а за приписаним критерієм – статтю. Питання щодо того, чи потрібні сучасній Україні «форуми карооких» чи «об’єднання брюнетів» наразі залишається риторичним.

Без коментарiв

Додати свiй коментар