УДАР МІН’ЮСТУ ПО РЕЙДЕРАХ: МИ ЖИВЕМО У РІЗНИХ РЕАЛЬНОСТЯХ???

Як відомо, чим нахабнішою є брехня, тим більше в неї вірять. Саме цей відомий вислів спадає на думку, коли читаєш стрічку новин за результатами прес-конференції Павла Петренка та Павла Мороза на тему «Удар Мін’юсту по рейдерам».

На перший погляд, амбіційний висновок Міністра юстиції, що його міністерство врятувало від рейдерських захоплень майно на суму понад 125 мільярдів гривень справляє враження. Проте детальний аналіз причин та наслідків активізації рейдерства в Україні за часів Міністра Петренка дозволяє поставити його амбіційну «заслугу» під великий сумнів.

По-перше, об’єктивним критерієм визначення успішності роботи новоствореної Міністерської комісії по розгляду скарг у сфері державної реєстрації є судова практика, пов’язана з визнанням законності рішень комісії. Навряд чи цим може похвалитись Мінюст. Лише за декілька місяців роботи комісії наразі вже існують судові рішення, якими дії державних реєстраторів визнані незаконними. Ці державні реєстратори, у свою чергу, виконували рішення міністерської комісії (дивись відео Інтерфакс Україна: https://www.youtube.com/watch?v=Ru6-Ffa2PzM). Як свідчить практика, саме такі «помилки» комісії і призводять до спроб силового захоплення підприємств. Отож, одностайно стверджувати про те, «що» та «від кого» захистив Мінюст не можна.

Не беручи до уваги подробиці рейдерського захоплення цього підприємства, справляє враження той факт, що Міністерська комісія прийняла рішення відмінити реєстраційну дію при наявності на це судових заборон. Постає питання: а чи перевіряє ця комісія наявність судових заборон на вчинення реєстраційних дій перед прийняттям відповідних рішень? Оскільки саме такі судові заборони, найчастіше, захищають інвестора від рейдерських захоплень. Проте отримати відповідь на це питання наразі неможливо, оскільки Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації містить АЖ 11 пунктів, норми якого не є деталізованими, отже містять певні корупційні ризики.

Як зазначив в інтерв’ю 5 каналу профільний заступник Міністра юстиції Павло Мороз: «Діяльність комісії – вона звужена лише до вирішення того, чи порушив закон реєстратор чи ні. Тобто всі майбутні чи в минулому наслідки конфлікту чи спору між сторонами, воно залишається абсолютно за межами компетенції комісії». У цьому зв’язку доволі логічно постає питання: а чи повний пакет документів з висвітлення корпоративного конфлікту подають скаржники та чи перевіряє це Мінюст? Навряд чи можна назвати такий коментар заступника Міністра державницькою позицією. – Погодьтесь, вона відверто бюрократична та позбавлена соціальної відповідальності. У зв’язку з цим, логічно постає питання: а чи захищені українські бізнесмени від можливої імітації корпоративних конфліктів? – Напевно, що ні. Завдяки створенню зазначеної Комісії фактично Міністерство юстиції отримало можливість позасудового та надшвидкого втручання у відомості Єдиного державного реєстру, а фактично – у рішення органів управління суб’єктів господарювання.

До того ж, у цьому зв’язку тези Міністра про децентралізацію повноважень у сфері державної реєстрації звучать доволі сумнівно. Паралельно з розширенням кола суб’єктів державної реєстрації завдяки створенню профільної Комісії Міністерство юстиції України обмежило повноваження у сфері розгляду скарг територіальними органами юстиції.

Відповідно до новел Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» наразі рішення державного реєстратора, згідно з яким проведено реєстраційну дію, можуть бути оскаржені ЛИШЕ до Міністерства юстиції України. Територіальні органи юстиції такого повноваження позбавлені. Норма аналогічного змісту міститься також і в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» – для оскарження рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав також необхідно звертатися саме до Міністерства, а не до його територіального органу. Фактично учільники Мінюсту зіграли у гамбіт: використавши ілюзію зменшення свого впливу завдяки появі нових суб’єктів державної реєстрації, Мінюст фактично монополізував контрольні функції, які «відкривають шлях» корупційним схемам.

Розмірковуючи над причинами, які зумовили сплеск рейдерства в Україні, знову варто згадати нещодавні реформи Мінюсту у сфері державної реєстрації, червоним гаслом яких було «спрощення». Проте саме відсутність розмежування спрощення юридичних дій/процедур (приміром, вчинення самої реєстраційної дії державним реєстратором) та спрощення юридичної логістики – надання послуг у сфері юстиції (приміром, заповнення, прийом та видача документів запитувачу) і «відчинило двері» для активізації рейдерських практик.

Якщо пояснювати зміст цих двох моделей спрощення на прикладі з медичної сфери, то варто вирізняти, приміром, операцію та до/після операційну підготовку (у тому числі, перебування пацієнта у палаті). І якщо беззаперечно можна «спростити» умови перебування пацієнта та догляду за ним, то постає питання: чи можна спростити саму операцію? Можливо. Та чи допоможе це вилікуватись пацієнтові? Напевно, що ні. Цей простий приклад яскраво ілюструє актуальність висновку про те, що спрощення сутнісного змісту будь-яких професійних дій незмінно веде до нівелювання тих результатів, на які вони першочергово спрямовані. У цьому контексті, рейдерство є побічним ефектом реформ Мінюсту у сфері державної реєстрації.

Розмірковуючи над сумою «врятованого майна», яку озвучили учільники Мінюсту, навряд чи можна одностайно стверджувати, що ці кошти вдалось вберегти саме від рейдерів. Та чи дійсно змогли зберегти своє майно саме власники корпоративних прав, оскільки скарги на реєстраційні дії можуть подавати і директори, і співзасновники підприємств, які, найчастіше, і перебувають у конфлікті з власниками майна.

Отож, розглядаючи роботу Комісії Мінюсту в якості «нового механізму захисту прав інвестора» як називає її сам Міністр, навряд він має оцінювати успіхи своїх реформ та ефективність роботи комісії. Засобом боротьби з рейдерством – є публічність. Допоки стрічки українських новин рясніють назвами про численні рейдерські захоплення українських підприємств, навряд чи можна робити висновки про успішність роботи Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України.

Без коментарiв

Додати свiй коментар