ЧИ Є КОНКУРСИ ДІЄВИМ МЕХАНІЗМОМ КАДРОВОГО ОНОВЛЕННЯ?

Однією з тенденцій реформування сфери державної служби є запровадження правила щодо формування кадрового складу державних органів та призначення (обрання) їх посадових осіб на конкурсній основі через відкриті прозорі конкурси.

На цей час тривають такі конкурсні відбори на посади члена Національного агентства з питань запобігання корупції, Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань та голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Ідея призначення вищого керівного складу державних органів за допомогою прозорих відкритих конкурсів, у яких мають змогу прийняти участь усі бажаючі з відповідною кваліфікацією, безперечно, позитивна – це гарантія того, що на цю посаду буде призначено дійсно висококваліфікованого спеціаліста та високоморальну людину.

Але стадія реалізації цієї ідеї привносить велику ложку дьогтю у таку бочку меду – це надмірна затягнутість цих конкурсів у часі.

Проведення таких конкурсів у розумні строки є запорукою своєчасного запуску роботи вищезазначених та інших державних органів, яким лише доведеться пройти через таку процедуру, та якнайшвидшої належної  реалізації покладених на них завдань і повноважень.

Проте, як можна помітити спостерігаючи за проведенням засідань конкурсних комісій у режимі он-лайн, запровадження проведення таких конкурсів, навпаки, лише затягує та віддалює у часі початок роботи певних владних інституцій.

Організація роботи конкурсних комісій на цей час виглядає дуже невідпрацьованою та неузгодженою, потребує значного пришвидшення у прийнятті рішень, а іноді навіть не позбавлена тієї самої сумнозвісної корупційної складової. Судіть самі.

Найяскравішим прикладом цього є процедура проведення конкурсу на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції. Поки що вона є лідером за тривалістю – вперше конкурс було оголошено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.04.2015 № 387-р і на цей час конкурсний відбір досі триває – посада п’ятого члена НАЗК все ще вакантна.

Не можна не пригадати, що непорозуміння з цим конкурсом почалися вже на етапі формування самої лише конкурсної комісії, яка мала обирати кандидатів в Агентство.

Так, згідно з вимогами статті 5 Закону України «Про запобігання корупції» до складу конкурсної комісії входять серед інших чотири особи, запропоновані громадськими об’єднаннями, що мають досвід роботи у сфері запобігання корупції, які відбираються в порядку, визначеному Положенням про конкурс.

Відповідно до приписів Положення про проведення конкурсу з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції кандидати від громадських об’єднань обираються ініціативними зборами, проведення яких організовує Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Вперше такі ініціативні збори були проведені за рішенням Уряду 17 травня 2015 року. На цих зборах було обрано 4 кандидатів від громадських організацій і 5 червня Кабінетом Міністрів України було затверджено Склад конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції.

Проте, деякі представники громадськості, що приймали участь у ініціативних зборах, не погодилися з їх результатами та таким рішенням Уряду і звернулись до суду за оскарженням цих дій.

Так, громадська організація Тransparency International Україна подала до суду два позови: про скасування результатів виборів громадської частини конкурсної комісії НАЗК з мотивів їх фальсифікації організаторами ініціативних зборів, а також про скасування актів Кабміну щодо передчасного затвердження складу конкурсної комісії за умови відсутності необхідної кількості визначених кандидатів до її складу (http://ti-ukraine.org/news/oficial/5293.html ).

В результаті довелося проводити нові ініціативні збори та визначати нових уповноважених представників. Як наслідок, легітимний склад конкурсної комісії був сформований лише 28 серпня.

Такі «гойдалки» обумовили те, що члени комісії вперше (!) провели своє засідання тільки 07 вересня 2015 року – майже через півроку після оголошення про проведення конкурсу – і тільки з цього моменту реально розпочалась процедура його проведення.

Необхідно зазначити, що не поспішали і уповноважені органи та посадові особи із визначенням своїх представників до складу цієї конкурсної комісії. Так, Верховна Рада спромоглася надати свою кандидатуру лише 17 вересня.

Про що це свідчить? Про некомпетентність представників влади та їх неготовність слідувати новим правилам? Можливо, ідея запровадження проведення таких конкурсів виявилася передчасною для наших реалій?

Та вже такі випадки негативно відображаються як на міжнародному іміджі нашої держави, так і прямо ставлять під загрозу якнайшвидший запуск цих надважливих державних інституцій та боротьбу з корупцією.

Іншим прикрим моментом роботи цієї конкурсної комісії є те, що з початку оголошення про проведення конкурсу конкурсний відбір і досі триває! А пройшло вже більше року! Якщо підрахувати, то з початку своєї роботи Комісія провела близько 12 засідань.

Крім того, комісія зараз взяла тайм-аут у своїй роботі з метою дотримання принципу збалансованого представництва всіх уповноважених суб’єктів у цій комісії у зв’язку із виходом на початку червня представника Верховної Ради зі складу комісії до визначення Парламентом нової кандидатури.

Не дивлячись на таку значну тривалість процесу відбору, і призначення на посади членів НАЗК проходило важко – лише в останньому місяці 15-го року комісія змогла визначитися тільки з трьома кандидатами, які були призначені Урядом на посади 11 грудня.

Та відмова одного з вже призначених членів НАЗК від виконання повноважень члена Національного агентства з питань запобігання корупції згідно з поданою ним заявою унеможливила запуск Агентства ще у грудні минулого року, як це могло б бути, адже відповідно до приписів статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» трьох членів було б достатньо для початку його роботи.

Ще 2 члени НАЗК були обрані комісією та призначені Кабміном лише 16 березня цього року за результатами майже дванадцятигодинного засідання та після зустрічі з Президентом, який наголосив на необхідності якнайшвидшого запуску роботи Агентства, оскільки це залишалося останньою невиконаною вимогою для запровадження Європейським Союзом безвізового режиму (http://www.president.gov.ua/news/prezident-zustrivsya-z-predstavnikami-komisiyi-z-obrannya-ch-36855 ).

Обрання членів Національного агентства з питань запобігання корупції у кількості чотирьох нарешті дозволило розпочати функціонування Агентства.

Конкурс на п’яту посаду тим часом досі триває.

Необхідно зауважити, що Мінʼюст після набрання чинності Законом України «Про запобігання корупції» навесні 2015 року прогнозував, що Національне агентство з питань запобігання корупції запрацює не пізніше кінця літа 2015 року (http://www.theinsider.ua/politics/553a288f3061a/ ).

Не менш цікава ситуація і з обранням Директора Державного бюро розслідувань, його першого заступника та заступника.

Склад комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань було затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України 29 лютого цього року.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Конкурсна комісія сама визначає регламент своєї роботи; розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу. Такі повноваження викликають здивування, адже у випадку з відбором до НАЗК Регламент роботи Комісії та Положення про проведення конкурсу затверджувались Кабінетом Міністрів України, ним же і офіційним рішенням оголошувалось про початок конкурсу. На нашу думку, така ситуація є більш правильною, оскільки захищає від можливості включення до регламентуючих документів комісії на власний розсуд будь-яких положень, що містять корупційні ризики. До того ж у Регламенті своєї роботи конкурсна комісія визначила і сам порядок проведення конкурсу, що взагалі є неприпустимим, адже за своїм змістом такі положення мають нормативно-правовий характер, зачіпають права, свободи та законні інтереси необмеженого кола осіб та визначають механізм і порядок їх реалізації, отже мають прийматися лише уповноваженими суб’єктами нормотворення у чітко встановленому законодавством порядку та підлягають державній реєстрації.

Крім того, зауважимо, що надання таких повноважень комісії призвело до того, що зібравшись на перше засідання 01 березня цього року, комісія лише 25 квітня на своєму шостому (!) за рахунком засіданні спромоглася затвердити Регламент своєї роботи, умови та строки проведення конкурсу, та нарешті оголосити конкурс на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань.

До цього протягом п’яти попередніх засідань комісія розглядала майже одні й ті самі питання: щодо затвердження Регламенту роботи Конкурсної комісії; затвердження умов та строків проведення конкурсу; обговорення критеріїв та етапності відбору кандидатів на посади директора, першого заступника директора і заступника директора Державного бюро розслідувань та інші організаційні питання, з якими безпосередньо пов’язана «швидкість» призначення керівництва Бюро.

Строки прийому документів для участі у конкурсі були визначені з 10 травня по 08 червня 2016 року включно.

Що цікаво, член комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, перший заступник Міністра юстиції України Наталія Севостьянова на прес-конференції 31 травня повідомила, що з 10 травня і по день проведення прес-конференції документи для участі у конкурсі подало лише 3 особи, при чому жодна з них – на посаду директора Державного бюро розслідувань (http://www.ukrinform.ua/rubric-society/2026230-derzavne-buro-rozsliduvan-bez-pretendentiv.html ), що може спричинити необхідність продовження строку прийому документів. Проте ця ситуація, судячи з усього, виправилась, оскільки 15 червня комісія оприлюднила на сайті Кабінету Міністрів України список кандидатів, які подали документи для участі у конкурсі на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його першого заступника та заступника (http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=249011431&cat_id=244203594 ), в якому зазначений 81 кандидат.

Зараз комісія опрацьовує отримані пакети документів від кандидатів на посади у ДБР, а також готує для кандидатів тестові завдання на наступний етап конкурсу. Попередньо вона вирішила зібратися на наступне засідання аж 07 липня, зауваживши, що дата ще може бути додатково уточнена та змінена.

Необхідно зауважити, що на цьому етапі проводиться конкурсний відбір лише на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, на посади ж директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань на цей час конкурс не відбувається. Враховуючи, скільки часу вже минуло від початку оголошення конкурсу на керівні посади у ДБР, повністю свої завдання конкурсна комісія виконає точно не скоро.

Що ж стосується конкурсного відбору на обрання голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, то 23 червня відбулось друге засідання Конкурсної комісії, на якому було затверджено Регламент роботи комісії та обговорювалися питання щодо оголошення проведення конкурсу.

До речі, Регламент роботи конкурсної комісії затверджено так само нею самою згідно з приписами частини 7 статті 6 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Крім того, відповідно до цієї ж статті комісія так само самостійно приймає рішення про порядок проведення конкурсу, затверджує порядок проведення оцінювання професійних знань та якостей шляхом тестування та запитання, що використовуватимуться під час тестування, та порядок проведення співбесіди з відібраними кандидатами з питань, пов’язаних із професійними досвідом, знаннями, якостями кандидата та його можливою майбутньою діяльністю на посаді Голови Національного агентства. Можливі ризики та загрози цих повноважень вже описувалися вище.

Тож, цей конкурс знаходиться лише на своєму початку. Проте, зважаючи, що дехто з членів конкурсної комісії озвучував думку, що почати збір документів від претендентів на посаду голови Агентства потрібно з вересня, оскільки літо – це сезон відпусток, не хочеться навіть і уявляти, що за такого відношення до покладених обов’язків є реальна можливість отримати голову Агентства десь наступного року.

Викладене вище дозволяє зробити висновок, що з огляду на організацію роботи конкурсних комісій та вже певний досвід їх функціонування, ті конкурси, що наразі проводяться, а також ті, що ще можливо проводитимуться у майбутньому, насьогодні не є дієвим механізмом кадрового оновлення.

Без коментарiв

Додати свiй коментар