ЧЕРГОВИЙ «ПІЛОТ» МІН’ЮСТУ – ЧИ Є У «ФАНТАЗІЇ» МЕЖА?

Однією із найгостріших проблем, викликаних ліквідацією районних управлінь юстиції, стала повна відсутність на місцевому рівні системи органів реєстрації громадських формувань (громадських об’єднань, їхніх відокремлених підрозділів, місцевих та первинних професійних спілок, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, місцевих організацій роботодавців тощо).

Передумови виникнення вказаної проблеми вже описувались Експертизою Реформ
( https://www.facebook.com/expertreform/posts/996496973774169).

Замість того, щоб заздалегідь розпочати вирішення зазначеної проблеми, і перш за все внести до Верховної Ради відповідні законопроекти, та на законодавчому рівні врегулювати питання щодо суб’єктів реєстрації громадських формувань, Мін’юст розпочав вирішувати проблему ситуативно і лише після того, як дочекався справжнього обурення громадськості.

Зволікання Мін’юсту у цьому випадку є зрозумілим: внести такий Законопроект означає підтвердити власну некомпетентність та непослідовність, адже Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» у новій редакції був викладений саме за ініціативою Мін’юсту. Слід пригадати, що під час голосування за вказану редакцію Закону народні депутати мали суттєву кількість правок до нього, які так і не були враховані, а в цілому Закон був проголосований лише з шостої спроби (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_sh?id_fakt=2083&nom_s=3 ). Менш ніж за півроку виявилось, що цей Закон має значні прогалини та потребує змін…

Тому зовсім не дивно, що наразі значний тягар роботи з приймання та видачі документів, пов’язаних з державною реєстрацією громадських формувань, намагаються без відповідного законодавчого врегулювання передати центрам з надання адміністративних послуг (далі – адміністративні центри).

Нібито все вірно, задля зручності людей адмінцентри і утворювались. Прикро лише те, що приймаючи рішення про ліквідацію РУЮ, Уряд ні на одиницю не збільшив граничну чисельність райдержадміністрацій, при яких утворено більша частина адміністративних центрів.

А те, що прийом і видача документів з питань державної реєстрації громадських формувань в адміністративному центрі, а тим паче, робота адміністраторів (працівників адмінцентрів) в ЄДР взагалі-то порушує чинні на сьогодні положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» Мін’юст не дуже хвилює.

Більш того, «вирішуючи» створені ним же проблеми, саме Мін’юст дозволяє собі затверджувати та реєструвати нормативно-правові акти, норми яких суперечать Законам.

Яскравим прикладом цього є Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5. На сьогодні порушення норм Законів, допущені під час прийняття Порядку, оскаржені Експертизою реформ у судовому порядку (https://www.facebook.com/expertreform/posts/997084280382105).

ДАЛІ – ГІРШЕ!!!

Наразі Мін’юстом розпочато НОВИЙ ПІЛОТ, відповідно до якого забезпечення прийняття та видачі документів стосовно державної реєстрації громадських формувань будуть здійснювати місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги як «фронт-офіси».

Це передбачено наказом Мін’юсту від 17 червня поточного року № 1717/5 «Про запровадження пілотного проекту у сфері держаної реєстрації громадських формувань».

скрин новость 1

До речі, задля реалізації вказаного пілоту працівникам місцевих центрів БВПД буде надано доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Така ініціатива призведе до чергового грубого порушення Мін’юстом норм Законів.

По-перше, доступ до ЄДР відповідно до Закону можуть мати тільки державні реєстратори, до повноважень яких належать у тому числі й функції з прийняття документів для державної реєстрації.

По-друге, місцеві центри БВПД не належать до жодного з суб’єктів державної реєстрації, у тому числі не відповідають ознакам акредитованих суб’єктів, які лише у передбачених законом випадках можуть виконувати функції з прийму та видачі документів.

Так, відповідно до вимог Закону акредитованим суб’єктом може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори та яка до початку здійснення повноважень у сфері державної реєстрації уклала:

договір страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми у тисячу мінімальних розмірів заробітної плати;

договір з іншим суб’єктом державної реєстрації та/або нотаріусом (у разі коли акредитований суб’єкт здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації.

Жодному із наведених критеріїв місцевий центр БВПД не відповідає!

По-третє, визначення на рівні наказу Мін’юсту місцевого центру БВПД «фронт-офісом» та фактичне наділення його частиною повноважень суб’єкта державної реєстрації (державного реєстратора) свідчитиме про перевищення Мін’юстом своїх повноважень. Адже термін «фронт-офіс» ані в Законі України «Про адміністративні послуги», ані в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» взагалі не використовується. Таким чином, ані коло повноважень «фронт-офісів», ані коло суб’єктів, які можуть виконувати їх функції, на законодавчому рівні не визначено.

Про те, що зазначені функції жодним чином не стосуються повноважень місцевих центрів БВПД, визначених Законом України «Про безоплатну правову допомогу» та Положенням про відповідні центри, вже і казати нічого!

Коло суб’єктів, які отримують доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, знову невиправдано розширюється, створюючи нові ризики його недобросовісного використання.

Такий черговий пілот є не тільки свідченням безсистемності реформ Мін’юсту, а й справжнім підтвердженням безглуздості та невиправданості ініційованого Мін’юстом рішення Уряду про ліквідацію територіальних органів юстиції!

Замість працюючої системи державних органів, які професійно виконували низку державних функцій, були забезпечені приміщеннями, оргтехнікою та відповідною штатною чисельністю працівників, Мін’юст на тих же це місцях (принаймні у тих же приміщеннях) створив аналогічну систему державних установ, на яку сьогодні, всупереч нормам Законів, намагається покласти виконання функцій, що раніше виконувались районними управліннями юстиції.

Очевидно, що на сьогодні управління юстиції в областях фізично не спроможні вчасно та якісно забезпечити виконання того обсягу функцій з державної реєстрації громадських формувань, який раніше виконувався усією системою органів юстиції.

Тепер їм на допомогу прийдуть адміністративні центри та центри БВПД (а вірогідніше їх відділи – Бюро правової допомоги). На перший погляд, доступність адміністративної послуги буде забезпечена, проте якою ціною? Ціною порушення положень Законів, що останнім часом вже стало нормою!!!

Окремою суттєвою проблемою найближчим часом стане й те, що ЄДР не містить необхідного змістовного наповнення відомостями щодо громадських формувань, які на сьогодні містяться лише в їх реєстраційних справах. Частина реєстраційних справ разом з передачею повноважень з реєстрації юридичних осіб передані райдержадміністраціям або органам місцевого самоврядування, а інша частина, що зберігалась у працівників районних управлінь юстиції з питань легалізації, у кращому випадку, після ліквідації РУЮ, передана до обласних управлінь юстиції. Системна робота з наповнення вказаного реєстру відомостями щодо раніше утворених громадських формувань взагалі не проводиться!!!

Завдяки такій ситуації вже найближчим часом як працівники обласних управлінь юстиції, так і громадські формування зможуть зіткнутися із проблемою, коли знайти або підтвердити достовірну інформацію щодо історії утворення або складу керівних органів того чи іншого громадського формування стане просто неможливо.

І без того сумний стан речей погіршується абсолютно відстороненим ставленням Міністерства юстиції до реалізації власних новацій:

– на стадії їх планування та нормативного оформлення – не проводиться жодних консультацій та обговорень з представниками громадськості, не враховуються конструктивні пропозиції та обґрунтовані зауваження експертного середовища;

– у разі ж виявлення під час впровадження таких нововведень їх недоліків та слабких сторін – Мін’юст свідомо не приймає жодних дій для вирішення проблемних ситуацій.

Без коментарiв

Додати свiй коментар