РЕГЛАМЕНТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ: ЗАКОН ЯК ДИШЛО?

Починаючи з 02 червня поточного року (з дня коли Верховною Радою України із грубим порушенням норм Регламенту було прийнято один із найважливіших для розвитку правової та демократичної держави Законів – Закон України «Про судоустрій та статус судів» (далі – Закон)) й до сьогодні ще існувала ймовірна можливість для виправлення допущених порушень й прийняття зазначеного Закону у повній відповідності до визначеної чинним законодавством процедури.

Така можливість прямо передбачена Регламентом Верховної Ради України, відповідно до статті 48 якого рішення, прийняті українським парламентом, можуть бути скасовані ним же до їх підписання головою Верховної Ради.

Задля поновлення справедливості надані законом механізми щодо скасування неправомірно прийнятих парламентом рішень були використані народними депутатами України Надією Савченко та Юрієм Шухевичем, які вже через кілька годин після «дружного» голосування народними обранцями за судову реформу внесли до парламенту проект постанови парламенту № 4734-П «Про скасування рішення Верховної Ради України від 2 червня 2016 року про прийняття за основу та в цілому проекту Закону про судоустрій і статус суддів (реєстраційний номер 4734)» (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59290 ).

Зазначене, по-перше, обумовило те, що вказаний закон до сьогоднішнього дня не був підписаний спікером парламенту (на відміну від проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», а по-друге, надало додаткову можливість кожному народному депутату України ще раз замислись над важливістю того, наскільки якість та обґрунтованість кожної норми цього Закону у подальшому вплине на розвиток нашої держави в цілому, та на захист прав кожної людини в Україні зокрема.
На жаль, народні обранці в черговий раз такою можливістю не скористались…

Як відомо проект вказаного Закону (під номером 4734), який поміж іншого налічує 160 статей та за обсягом сягає більш ніж 100 сторінок, був внесений до Верховної Ради України Президентом України як невідкладний 30 травня 2016 року. Звісно, що до ранку до 02 червня цього року вказаний законопроект фізично не міг бути опрацьований належним чином, не кажучи вже про те, що протягом двох днів неможливо виконати усі процедурні норми, передбачені Регламентом. Не дивлячись на це законопроект було внесено до порядку денного Верховної Ради України на 02 червня 2016 року.

Слід зазначити, що обговорення вказаного Законопроекту не залишило байдужою жодну політичну силу в парламенті, проте, незважаючи на значну кількість висловлених зауважень і пропозицій, Законопроект все ж таки було поставлено на голосування та прийнято парламентом в порушення частини 4 статті 102 Регламенту ВРУ, відповідно до якої допускається остаточне прийняття законопроекту (крім проектів кодексів і законопроектів, які містять понад 100 статей, пунктів) відразу після першого чи другого читання, якщо законопроект визнано таким, що не потребує доопрацювання, та якщо не надійшло зауважень щодо його змісту від народних депутатів, інших суб’єктів права законодавчої ініціативи.

Отже, прийняття Закону, що визначає організацію судової влади та забезпечує право кожного на справедливий суд, український парламент, на жаль, зміг забезпечити лише з порушенням Конституції та Законів України.

Про наявність порушень свідчать не тільки професійні дискусії представників юридичної спільноти та внесений проект постанови ВРУ № 4734-П, про них йдеться також у листі Віце-спікера Верховної ради України Оксани Сироїд, направленому Голові Верховної Ради України Парубію А.В. та головам депутатських фракцій та депутатських груп (http://glavcom.ua/pub/pdf/10/1055/Untitled.pdf ), а також у Висновку Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України від 15.06.2016, наданому за результатами опрацювання проекту постанови № 4734-П (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59290).

Втім, не дивлячись на жваву дискусію з цього приводу, на сьогоднішньому засіданні парламентарі так і не скористалися можливістю виправлення допущених процедурних порушень.

Так, свідомий вибір щодо внесеного Н. Савченко та Ю. Шухевичем проекту постанови (4734-П) (що передбачав скасування рішення про прийняття за основу та в цілому проекту Закону про судоустрій і статус суддів), із 339 депутатів, зареєстрованих як присутні на ранковому засіданні Верховної Ради України, зробили лише 112 (з яких ЗА проголосувало 72, ПРОТИ – 13, УТРИМАЛИСЯ – 27), інші народні обранці взагалі НЕ ГОЛОСУВАЛИ. Чому? залишається тільки гадати.

Може вони не голосували тому, що просто були відсутні у сесійні залі? А відсутні були, тому що й гадки не мали, що такий проект буде розглядатися саме сьогодні, і перед самою обідньою перервою? Адже проект постанови був винесений на розгляд о 13-40
(і був останнім рішенням перед завершенням ранкового засідання).

Крім того, проект постанови (цілком законно) був відсутній і у порядку денному, але навіть усного оголошення з приводу того, що такий проект буде розглядатися, ані спікером, ані його заступниками, заздалегідь зроблено не було.

Ця думка може бути суб’єктивною, але все це нагадує звичайні «технології маніпулювання», коли «потрібний» законопроект може виноситися на голосування до 10 разів, поки не набере необхідну кількість голосів, а «непотрібний» ставиться на розгляд саме у той час, коли більшість депутатів просто відсутні в сесійній залі.

До речі, вечірнє засідання Верховної Ради взагалі було достроково закрите у зв’язку із відсутністю у сесійній залі більш ніж половини парламентів.

Проте і за цих умов на розгляд народних депутатів виносилися проекти постанов ВРУ № 2506а-П та № 2507а-П про скасування інших рішень також прийнятих Верховною Радою України 02 червня 2016 року, а саме: законопроекту по органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (так званий законопроект про приватних виконавців), а також законопроекту про виконавче провадження.

Результат голосування за вказані проекти постанов за такої кількості депутатів у залі звісно ж був передбачуваний.

Без коментарiв

Додати свiй коментар