ДО ПИТАННЯ ПРО ЗАПОБІГАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

«Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників».

Саме таку присягу складають переможці виборів до Верховної Ради України перед вступом на посаду народного депутату України.

Ці слова присяги та кредит довіри, який надають виборці народним депутатам і політичним партіям, які вони представляють, мали б бути достатніми стимулами для виконання останніми задекларованих програм та передвиборчих обіцянок щодо покращення добробуту Українського народу.

Але реалії політичного життя в переважній більшості випадків виглядають геть іншими.

Все частіше ми бачимо популізм, невиконання політичними партіями та їх представниками своїх програм і наступну повну безвідповідальність. Прихід до влади і надалі залишається єдиною метою окремих політичних проектів, які після її досягнення лише імітують діяльність або взагалі її припиняють.

Низка політичних партій, намагаючись уникнути політичної відповідальності перед народом, приховують свою бездіяльність та причетність до провалів попередніх програм шляхом застосування певних технологій введення в оману виборців.

З вказаною метою використовується:

– зміна назви політичної партії та її символіки зі створенням іміджу нібито нової політичної сили;

– переміщення основного складу членів занедбаного проекту до іншої політичної платформи як заздалегідь заготовленої, так і фактично придбаної за грошові кошти у інших засновників, або, взагалі, перехід членів колишньої партії до кількох різних політичних партій, які ще мають певну підтримку у виборців тощо.

Вказана ситуація із маніпулюванням свідомістю виборців не сприяє ані державним інтересам, ані інтересам Українського народу.

Розглядаючи причини зазначеного негативного явища та умови, що йому сприяють, необхідно звернути увагу на те, що, незважаючи на досить тривалий час реформування законодавства України, в ньому досі не приділено достатньої уваги питанню політичної відповідальності.

Останні спроби донесення правдивої інформації до виборців (хоча б на місцевих виборах) зроблені суб’єктами законодавчої ініціативи у проекті Закону про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» щодо підвищення рівня інформованості виборців про кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, старости (реєстр. № 3204 від 1 жовтня 2015 року) та в альтернативному проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» щодо інформування про зареєстрованих кандидатів на відповідних місцевих виборах» (реєстр. № 3636 від 11.12.2015р.), що передбачають розкриття певної інформації про кандидатів у депутати місцевих рад. Однак, запропоновані в цих проектах механізми інформування виборців (розміщення інформаційних плакатів) зіштовхнулись з проблемою недостатнього фінансування та обмеженості простору приміщень дільниць.

Недоліки нормотворення та врегулювання процедурних питань виявлені і при опрацюванні проекту Закону України «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про місцеві вибори» щодо заборони бути обраною особі, яка підпадає під очищення влади (люстрацію)» (реєстр. №3271 від 08.10.2015р.).

Погоджуючись із позитивністю тенденції розробки наведених законопроектів, тим не менш вважаємо, що підхід до політичної відповідальності як депутатів Верховної Ради України, так і депутатів місцевих рад має бути більш комплексним.

З метою уникнення звинувачень владних партій у зведенні рахунків з опонентами, доцільним є розроблення незалежних механізмів, що зможуть протидіяти технологіям маніпулювання політичними платформами та свідомістю виборців і матимуть наслідком настання для недобросовісних політичних партій політичної відповідальності у вигляді відмови виборців в їх підтримці.

У якості механізмів реалізації зазначених завдань може бути запропоновано внесення змін до законодавства про вибори стосовно:

– підстав для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, зокрема, щодо скорочення максимально допустимого строку не висування політичною партією своїх кандидатів на виборах (згідно частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» такий строк на цей час складає 10 років);

– встановлення заборони на зміну назви політичної партії;

– встановлення обов’язку кандидатів при проведенні передвиборчої агітації (розміщенні плакатів, символіки, виступів у ЗМІ тощо) розкриття інформації про всі попередні назви партій;

– встановлення обов’язку кандидатів при проведенні передвиборчої агітації (розміщенні плакатів, символіки, виступів у ЗМІ тощо) розкриття інформації про належність до усіх політичних партій, членами яких вони були;

– встановлення обов’язку кандидатів (політичних партій) при проведенні передвиборчої агітації (розміщенні плакатів, символіки, виступів у ЗМІ тощо)  розкриття інформації про всі політичні проекти, з діяльністю яких були пов’язані члени партії, що входять до виборчого списку партії.

Практична реалізація розкриття інформації при проведенні передвиборчої агітації може бути здійснена, зокрема, через нормативне закріплення обов’язку кандидатів щодо супроводження політичної реклами текстами із зазначеною вище інформацією, із визначенням мінімальної площі, яку вона має займати, розміру та кольору шрифту.

Вказані механізми сприятимуть отриманню виборцями повної та достовірної інформації про кандидатів, їх належність (пряму та опосередковану) до тих чи інших політичних проектів та формуванню на законних підставах адекватної оцінки їх діяльності.

Вочевидь, що такі законодавчі пропозиції не викликають захвату у недобросовісних політиків і популістів, які намагатимуться на ЧЕРГОВИХ виборах застосувати свою наступну маніпуляцію та під новою маскою потрапити до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування.

 

Без коментарiв

Додати свiй коментар