Конкурс в Бюро правової допомоги поза законом

Від початку цього року Міністерство юстиції України разом з  Координаційним центром з надання правової допомоги (далі – Координаційний центр) активно анонсує утворення більш ніж 400 Бюро правової допомоги на заміну вже практично ліквідованих на сьогодні 586 територіальних органів юстиції.

Відкриті конкурси на зайняття вакантних посад в таких Бюро, що протягом останнього часу активно декларуються керівництвом Мін’юсту, могли розпочатися вже минулого тижня.

Так, відповідно до першої редакції Порядку проведення конкурсу з відбору кандидатів на посади керівників бюро правової допомоги, що затверджений наказом директора Координаційного центру з надання правової допомоги від 31 березня 2016 року № 25 (далі – Порядок), 04 травня поточного року о 18 годині 00 хвилин мав би завершитися прийом заявок від претендентів на посади керівників Бюро правової допомоги.

Та мабуть зі створенням таких Бюро є певні труднощі, адже прийом заявок на участь у конкурсі продовжено до 31 травня 2016 року,
у зв’язку з чим зазначений Порядок проведення конкурсу навіть було викладено у новій редакції (наказ в.о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги від 27 квітня 2016 року № 29 «Про внесення змін до Порядку проведення конкурсу з відбору кандидатів на посади керівників бюро правової допомоги»).

На жаль, під час внесення змін до Порядку фактично у ньому змінилися тільки строки проведення конкурсу. Проте, «непоміченою» залишилася суттєва «помилка», допущена під час затвердження цього Порядку, зокрема те, що Порядок затверджено Координаційним центром за відсутності для цього правових підстав та відповідних повноважень.

Преамбули наказів Координаційного центру № 25 і № 29 (якими спочатку затверджено зазначений Порядок, а потім викладено його у новій редакції) звісно ж мають посилання на низку актів законодавства, ніби то на виконання яких і видано ці накази. Зокрема, в наказах містяться посилання на пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» (далі – ПКМУ № 99) та пунктів 12 і 14 плану заходів з реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2015 року  № 2748/5 (далі – План заходів).

Проте, жодний із зазначених актів не наділяє Координаційний центр повноваженнями щодо затвердження Порядку проведення конкурсу з відбору кандидатів на посади керівників бюро правової допомоги.

Так, пунктом 5 ПКМУ № 99 саме Міністерству юстиції України доручено забезпечити здійснення заходів, пов’язаних із ліквідацією територіальних органів та утворенням бюро правової допомоги. Тобто, зазначеним актом законодавства не доручалось Координаційному центру визначати Порядок проведення конкурсу з відбору кандидатів на посади керівників бюро правової допомоги.

Пунктами 12 і 14 зазначеного вище Плану заходів Координаційному центру доручено лише провести у травні 2016 року конкурсний відбір на посади у відокремлених підрозділах місцевих центрів та у червні 2016 року забезпечити початок їх роботи. Зазначеним розпорядчим документом Мін’юсту також не надавалось право Координаційному центру врегульовувати відповідні правовідносини, пов’язані з проходженням процедури конкурсного відбору кандидатів на посади керівників бюро правової допомоги.

Аналізуючи зазначене питання, доцільно розглянути і низку чинних актів законодавства, які регулюють управління системою надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» саме Міністерство юстиції України поміж інших, визначених Законом функцій, відповідає за впровадження та функціонування системи безоплатної вторинної правової допомоги.

Аналогічні повноваження знайшли своє відображення і в Положенні про Міністерство юстиції України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, згідно з яким Мін’юст відповідно до покладених на нього завдань: затверджує нормативно-правові акти з питань функціонування системи безоплатної правової допомоги та надання такої допомоги відповідно до закону (підпункт 29 пункту 4).

Крім того, відповідно до пункту 8 Положення про Мін’юст повноваження щодо загального управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги Мін’юст здійснює за участю координаційного центру з надання правової допомоги, що належить до сфери його управління.

Відповідно до пункту 12 Положення про Координаційний центр,   затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 № 504,  основними завданнями Координаційного центру є організаційне, експертно-аналітичне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення здійснення повноважень Мін’юсту у сфері надання безоплатної правової допомоги.

Так, Координаційний центр відповідно до покладених на нього завдань  розробляє проекти актів законодавства у сфері надання безоплатної правової допомоги та вносить їх Мін’юсту (пункт 13 Положення про Координаційний центр).

Отже, Координаційний центр мав право лише надати на розгляд до Мін’юсту проект Порядку проведення конкурсу, оскільки це акт нормативного характеру.

Звісно, що нормативний характер вказаного Порядку не викликає жодних сумнівів, оскільки він безпосередньо зачіпає права, свободи й законні інтереси необмеженого кола громадян та визначає організаційно-правовий механізм їх реалізації.

Наведений вище порівняльний аналіз повноважень Мін’юсту та Координаційного центру дозволяє стверджувати, що цей Порядок мав бути затверджений саме наказом Міністерства юстиції України (як повноважним суб’єктом нормотворення), а проект зазначеного Порядку як проект нормативно-правового акту органу державної влади мав би пройти громадське обговорення протягом щонайменш 20 робочих днів до дати його прийняття.

Тож що це: звичайний «людський фактор» – некомпетентність, або так званий «дефект виконавця»? А може це просто спосіб оминути громадське обговорення проекту такого Порядку та банально зекономити час?

У будь-якому разі це не може бути виправданням для прийняття неправомірних наказів установами системи Міністерства юстиції –  міністерства, що має забезпечувати реалізацію державної правової політики.

Окрім того, що Порядок проведення конкурсу прийнятий неповноважним органом, він взагалі не містить чіткої та прозорої процедури проведення конкурсу, а окремі його положення не узгоджуються з нормами Конституції України та Кодексу законів про працю України, що забороняють будь-яку дискримінацію (пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг) при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, політичних поглядів, роду і характеру занять.

Так, Форма заявки на участь у конкурсі передбачає окреме з’ясування питань щодо досвіду роботи в територіальних органах Міністерства юстиції України, в органах внутрішніх справ, в органах прокуратури та навіть на посадах, визначених у статті 3 Закону України «Про очищення влади».

При цьому, Порядок проведення конкурсу жодним чином не визначає, як буде надаватися оцінка таким даним.

Однак, висновок про дійсну мету збору таких відомостей дозволяють зробити слова Міністра юстиції, сказані 27 квітня цього року під час брифінгу з теми «Відкритий конкурс на посади керівників бюро правової допомоги: можливості для юристів», де він прямо зазначив «…ми точно не будемо працевлаштовувати в цих бюро бувших міліціонерів, прокурорів, суддів» (режим доступу: http://uacrisis.org/42539-bezoplatna-pravova-dopomoga).

І це має назву ВІДРИТИЙ КОНКУРС?

Серед представників будь-якої професійної спільноти, на жаль,  завжди є приклади негідників. Проте незрозуміло, як такий підхід враховує права порядних людей, які деякий час працювали в цих органах, або наприклад, тих, хто свідомо залишив посади в правоохоронних органах, прокуратурі, суді, не бажаючи приймати неправомірні рішення та бути частиною корупційної системи минулих років.

Практика «не брати на роботу колишніх» ніяким чином не вирішить проблему підвищення якості надання правової допомоги, а лише погіршить стан соціальної незахищеності правників.

Наведені вище положення Порядку у поєднанні із відсутністю у ньому чіткої та прозорої процедури проведення конкурсу та критеріїв, за якими будуть формуватися переліки кандидатів, рекомендованих на посади керівників бюро правової допомоги, створюють «чудові» умови для корупційних проявів.

Не ставлячи під сумнів позитивність самої ідеї проведення відкритого конкурсу на посади керівників Бюро правової допомоги, не можемо не звернути увагу на те, що ані Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2012 року № 967/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 липня 2012 року за № 1091/21403 (із змінами), ані Типовим положенням про бюро правової допомоги, затвердженим наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 31 березня 2016 року № 26, ВЗАГАЛІ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО ПРИЗНАЧЕННЯ НА ПОСАДУ НАЧАЛЬНИКА БЮРО САМЕ НА КОНКУРСНІЙ ОСНОВІ.

Адже відповідно до пункту 3 Типового положення про бюро правової допомоги, визначено, що бюро очолює начальник бюро, якого призначає на посаду та звільняє з посади директор регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за поданням директора місцевого центру відповідно до кваліфікаційних вимог, визначених Координаційним центром з надання правової допомоги.

Такий збіг невідповідностей в одному документів свідчить скоріше не про звичайну недбалість виконавців, а про те, що вказані «недоліки» допущені навмисно. Зрозуміло, що у такій редакції Порядок навряд чи б пройшов державну реєстрацію в Мін’юсті.

Проте, користуючись цим Порядком, Мін’юсту зручно буде наразі провести «відкритий» конкурс, а у майбутньому (через кілька місяців або років) його взагалі можна буде і не проводити – Типовим положення про бюро ж не передбачено. Тим паче, що такі випади в історії Координаційного центру вже траплялися http://reyestr.court.gov.ua/Review/41969889 проте, доказати необхідність проведення конкурсу, який нічим не передбачений, так і не вдалося).

То може це і є відповіддю на питання: чому Міністерство юстиції свідомо допускає такі порушення? – напевно тому, що Міністр юстиції просто не бажає брати на себе відповідальність за цей «ПОРЯДОЧОК».

Без коментарiв

Додати свiй коментар