ЛІКВІДАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ – ЧЕРГОВА ПСЕВДОРЕФОРМА МІНЮСТУ

Не встигла спільнота оговтатись від повного переформатування систем державної реєстрації і примусового виконання рішень та неочікуваної ліквідації всіх місцевих управлінь юстиції – як Міністерство юстиції випустило нову ластівку – проект постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» (далі – Проект постанови), якою передбачається ліквідувати Державну пенітенціарну службу України.

Це ще один центральний орган виконавчої влади, діяльність якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції.

Ця новина отримала великий резонанс у суспільстві.

Згідно з Проектом постанови завдання і функції служби з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації пропонується покласти на Міністерство юстиції України. З метою належного виконання цих завдань і функцій у штаті Міністерства юстиції передбачається додатково ввести посаду восьмого (!) заступника Міністра юстиції – з пенітенціарних питань.

Логіка ліквідації цілого органу з одночасним створенням у структурі іншого абсолютно аналогічних структурних підрозділів є досить спірною.

Крім того, за рахунок скорочення посад в органі, що мають ліквідувати, пропонується збільшити граничну чисельність центрального апарату Мін’юсту на 200 посад (з 900 посад до 1100) та територіальних органів Мін’юсту на 730 посад (з 15945 до 16675). На сьогодні чисельність працівників Державної пенітенціарної служби (у відповідності до постанови Кабміну від 5 квітня 2014 р. № 85) складає: 300 посад у центральному апараті та 1364 посади у територіальних органах. До моменту ліквідації у центральному апараті Державної пенітенціарної служби пропонується залишити 10 посад, а в територіальних органах – 134 посади.

На цей час Мін’юст впевнено посідаю друге місце серед міністерств за штатною чисельністю працівників, попереду лише МВС.

Разом зі скороченням чисельності працівників системи одночасно значно зросте навантаження на кожного працівника. Проте, розробники реформи наголошують, що такі заходи є одним із шляхів оптимізації системи.

Також зауважимо, що, не дивлячись на фактичне скорочення посад співробітників, вивільнені кошти державного бюджету будуть витрачені на виплату допомоги при вивільненні, створення нових та зміну найменувань функціонуючих юридичних осіб, виготовлення нових печаток, штампів, вивісок та інші організаційно-господарські витрати. Тож економія бюджетних коштів опиняється під знаком питання.

До сфери управління Міністерства юстиції України проектом постанови передбачається віднести цілісні майнові комплекси, що забезпечують виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

У Пояснювальній записці до Проекту постанови зазначено, що такі заходи дадуть змогу оптимізувати структуру кримінально-виконавчої системи, спростити управління сукупністю її підрозділів, зробити її більш гнучкою, оперативною, дієвою, впровадити нові підходи до заохочення її персоналу, запровадити ефективне управління підприємствами установ виконання покарань, а також забезпечити реалізацію заходів, спрямованих на покращення умов відбування покарань та тримання під вартою засуджених та осіб, узятих під варту.

Як влучно зазначив на своїй сторінці у мережі Фейсбук колишній голова Державної пенітенціарної служби України Сергій Старенький (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1805627226324902&id=100006329264844&pnref=story ), «Це буде третій “труп” на совісті Мін’юсту, після Виконавчої та Реєстраційних служб України. Підписання цього проекту планують … як ніби то прогресивні зміни і реформування пенітенціарної системи. Про зміну порядків в середині Кримінально-виконавчої служби взагалі не йдеться».

І з цією думкою важко не погодитись.

Які ж потенційні ризики може принести таке «реформування»?:

  1. Збільшується кількість корупційних можливостей для керівництва Міністерства, адже все більше функцій і повноважень зосереджується безпосередньо у руках лише Міністра юстиції, все більше коло питань вирішуватиметься однією людиною. Тепер вся система пенітенціарних установ, в тому числі СІЗО і УВП, підпорядковуватиметься безпосередньо Міністру юстиції.
  2. Можливість проводити необхідну кадрову політику («завдяки» оголошеній переатестації можна прибрати невгодних працівників системи та призначати на посади «потрібних» людей).
  3. Можливість на свій розсуд оперувати штатними одиницями, які вивільняються у результаті ліквідації державного органу (реально кількість працівників системи на виході рішення взагалі може не зменшитись, а кількість працівників апарату Мін’юсту збільшитись на таку ж саму кількість працівників ліквідованого органу, причому штатні одиниці не обов’язково всі підуть суто на структурні підрозділи з пенітенціарних питань, а їх можуть розподілити і між іншими структурними підрозділами Мін’юсту. Таким чином економії бюджетних коштів фактично не буде.
  4. До Міністерства переходять в розпорядження всі бюджетні кошти, що виділялись на утримання пенітенціарної системи, та в управління – всі приміщення, оргтехніка та інші матеріальні ресурси. А це зовсім немалі ресурси.

І це лише ті моменти, які можна виявити з першого погляду.

Офіційно про старт реформи пенітенціарної системи Міністерством юстиції було оголошено 10 лютого цього року під час спільної колегії Міністерства юстиції та Міністерства внутрішніх справ (режим доступу http://old.minjust.gov.ua/news/48187 ).

Під час презентації реформи керівництвом Мін’юсту було оголошено про впровадження нової організаційної структури системи пенітенціарних органів шляхом, зокрема,

  1. «Демілітаризації» системи виконання покарань за рахунок зменшення кількості атестованих співробітників системи із зміною їх статусу на державних службовців або працівників без такого статусу (т.зв. «цивільних»).
  2. Переатестації працюючих співробітників системи, залучення нових працівників за допомогою прозорих конкурсів.
  3. Оновлення регіональної структури пенітенціарної системи за рахунок ліквідації 24 регіональних управлінь служби та створення замість них 5 міжрегіональних.
  4. Включення найголовніших напрямків діяльності служби в склад Міністерства юстиції України.

Саме така фраза прозвучала з вуст першого заступника Міністра юстиції України Наталії Севостьянової, яка і презентувала реформу пенітенціарної системи на тодішньому спільному засіданні колегії міністерств.

Фактично ці слова і мали означати ліквідацію центрального апарату ДПтС як окремого органу державної влади та передачу її функцій до центрального апарату МЮУ із створенням у ньому відповідних структурних підрозділів. Проте цей напрямок реформ окремо не акцентувався та не виділявся і слово «Ліквідація» тоді не звучало взагалі (відповідну офіційну презентацію реформи можна переглянути за посиланням http://www.slideshare.net/minjust/p-58095593 , а відеозапис колегії можна переглянути за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=KjCg9jdHotw ).

Необхідно зазначити, що ініціатива ліквідації ДПтСУ на цей час не то що б не анонсувалася, а навіть не виноситься до відома широкого загалу. Не проводилось і жодних обговорень з цього питання, а зважаючи на дату підпису на Пояснювальній записці до Проекту постанови, вона достатньо «свіженька» – від 19 квітня цього року.

Невже можна вирішити проблему у певній сфері просто ліквідувавши державний орган, до відання якого ця сфера відноситься, і передавши його повноваження до іншого органу? Хіба реформа не передбачає якісне перетворення самої суті регулювання питання?

Серйозність питання виконання кримінальних покарань переоцінити складно: це і безпека держави та громадян від кримінального елементу, засудженого до відбуванні покарань за вчинення злочинів різної тяжкості, це і необхідність дотримання прав засуджених та вимог законодавства щодо їх утримання.

Успішність реформи, в першу чергу, залежить від того, на що вона спрямована і яку мету передбачається досягти її проведенням – дійсне покращення тієї чи іншої сфери суспільного життя чи особисте збагачення її ініціаторів та реалі заторів. Нажаль, гіркий досвід попередніх дій представників Мін’юсту вичерпав кредит довіри до цих осіб. Проте, користуючись своєю безкарністю та політичної захищеністю, вони вміло та послідовно руйнують систему органів та установ юстиції в Україні, змінюють законодавство з цього питання, наповнюючи його величезною кількістю корупційних ризиків.

До речі, наразі до сфери компетенції Мін’юсту відносяться лише 2 органи – Державна пенітенціарна служба України, яка зараз і пропонується до ліквідації, та Державна архівна служба України.

Зважаючи, якими темпами Мін’юст рухається у напрямку ліквідації всіх підвідомчих йому органів, доля архівної служби теж здається достатньо зрозумілою – «прибрати» тихенько якийсь орган без відома громадськості зараз у тренді?

Без коментарiв

Додати свiй коментар