міфи про нові правила реєстрації місця проживання

4 квітня цього року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».

З початком дії цього акту пов’язаний сплеск неабиякої суспільної уваги та зацікавленості до нових правил реєстрації місця проживання фізичних осіб. Зокрема, питання нібито встановлення відповідальності за недотримання фізичними особами зазначених правил викликало появу на теренах мережі Інтернет численних інформаційних повідомлень з цього приводу.

Зважаючи на велику кількість діаметрально протилежних публікацій з цього питання, іноді навіть помилкових, Громадська організація «ЕкспертиЗА реформ» вирішила розвіяти всі вигадані міфи про санкції за порушення правил реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Затвердження Правил реєстрації у новій редакції обумовлено децентралізацією та оптимальним розподілом повноважень у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципами субсидіарності та децентралізації, зокрема, передачею з цією метою повноважень у зазначеній сфері від органів Державної міграційної служби до органів місцевого самоврядування із залученням у певних випадках до здійснення таких процедур центрів надання адміністративних послуг.

Так, 10 грудня минулого року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 888-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» (далі – Закон № 888-VIII), яким і було змінено засади системи реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Закон було розроблено в рамках виконання пункту 2.3.1 Коаліційної угоди, яким передбачено делегувати органам місцевого самоврядування відповідного рівня повноваження з надання базових адміністративних послуг.

Основними законодавчими актами, які регулюють питання реєстрації місця проживання фізичної особи, а також контролю за дотриманням ними цих правил, до яких Законом № 888-VIII було внесено зміни, це – Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також Кодекс України про адміністративні правопорушення.

На виконання оновленої редакції статті 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» було затверджено зазначені вище Правила реєстрації місця проживання.

Крім того, законом № 888-VIII викладено у новій редакції статтю 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Проживання без паспорта громадянина України або без реєстрації місця проживання». Саме викладено в новій редакції вже існуючу у кодексі норму, а не доповнено Кодекс новою.

Як можна побачити з редакції Кодексу України про адміністративні правопорушення у контрольному стані з урахуванням всіх внесених до нього змін і доповнень, змін до цієї норми було внесено за часи дії Кодексу чимало, але існував такий склад правопорушення з дати прийняття Кодексу – тобто, з 1984 року.

Проте, до 10 грудня минулого року фрази «проживання без реєстрації місця проживання чи перебування» просто не було у назві самої статті Кодексу, що і могло ввести в оману необізнаних з положеннями КУпАПу та навести на думку, що відповідальність за вчинення такого правопорушення була тільки-но введена.

Якщо проаналізувати положення норми із урахуванням внесених змін, то можна сказати, що:

  1. Кодексом і до цього часу передбачалось настання відповідальності за проживання громадян з порушеннями правил реєстрації місця проживання.
  2. Тепер відповідальність наставатиме для громадян України лише за проживання без реєстрації місця проживання, тоді як до 10 грудня минулого року була передбачена відповідальність і за проживання без реєстрації місця перебування.
  3. Міри відповідальності за порушення цих правил були навіть зменшені – тепер за вчинення таких дій вперше до особи застосовуватиметься адміністративна санкція у вигляді ПОПЕРЕДЖЕННЯ, а штраф стягуватиметься з особи лише за вчинення нею такого правопорушення повторно протягом 1 року.
  4. Розмір штрафу залишився таким же, як і був раніше, – від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, від 17 до 51 грн.

У зв’язку із змінами уповноважених органів для реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи були відповідно змінені і органи та їх посадові особи, уповноважені складати протоколи про адміністративні порушення за порушення вимог статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Отже, тепер:

  • У справах про адміністративні правопорушення протоколи про правопорушення мають право складати:

посадові особи, уповноважені на те місцевими державними адміністраціями;

посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

  • Від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 197 цього Кодексу (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг), мають право адміністратори центрів надання адміністративних послуг.

Пунктом 23 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, встановлено, що якщо під час подачі документів буде встановлено, що особа звернулася для реєстрації нового місця проживання після спливу 30 календарних днів після зняття з реєстрації попереднього місця проживання або подала для реєстрації місця проживання недійсний паспорт громадянина України, працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг складає на неї адміністративний протокол за вчинення правопорушення, визначеного у статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, пункт 27 зазначених Правил визначає, що якщо під час подачі документів буде встановлено, що особа подала для зняття з реєстрації місця проживання недійсний паспорт громадянина України, працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг складає на неї адміністративний протокол за вчинення правопорушення, визначеного у статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається).

Отже, враховуючи викладене вище, вважаємо за необхідність розвіяти всі міфи щодо встановлення нової або посилення існуючої відповідальності за порушення громадянами вимог щодо реєстрації місця проживання. Навпаки, можна сказати, що така відповідальність була навіть пом’якшена.

Без коментарiв

Додати свiй коментар