ЯКИМ ПОВИННО БУТИ В УКРАЇНІ ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ?

Однією з головних вимог Революції Гідності була вимога громадськості щодо очищення влади від посадових осіб які, використовували її протиправно, задля власного збагачення, порушуючи не тільки чинне законодавство України, але й усі моральні норми і принципи проживання людей в цивілізованому суспільстві.

За два роки роботи нової влади тема очищення влади не тільки не втратила своєї актуальності, а й надалі залишається гострою суспільною потребою.

Причинами цього є не тільки сумні підсумки півторарічної реалізації положень Закону України «Про очищення влади», а й непоодинокі випадки корупції та грубого порушення норм законів вже новопризначеними чиновниками.

Своєрідним індикатором не тільки ефективності виконання положень законодавства про люстрацію, а й взагалі доцільності його існування
(у чинному на сьогодні вигляді), є такі показники:

– за період дії Закону було люстровано близько 1000 осіб (зокрема, за даними Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади”, станом на 27 квітня 2016 року до цього реєстру включено 925 осіб);

– з моменту набрання сили вказаним Законом до судів надійшло 1023 справи (позова), з яких на цей час провадження за 552 справами зупинені, 324 розглянуті по суті, у тому числі 225 із задоволенням позовних вимог
(125 з них пов’язані із звільненням з публічної служби). В апеляційному порядку до судів надійшла 301 апеляційна скарга, з яких розглянуто 247.
До Вищого адміністративного суду України надійшла 141 касаційна скарга,
з яких розглянуто 77 справ (за матеріалами, розміщеними в Судебно-юридической газете за посиланням: http://sud.ua/newspaper/2016/04/25/89948-est-li-bydyshchee-y-lyustratsii);

– вже більше року триває процес розгляду Конституційним Судом України подань Верховного Суду та 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України окремих норм вказаного Закону.

Згідно з планом проведення «люстраційних перевірок», затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 1025, термін їх проведення щодо працюючих посадових осіб у значної кількості  державних органів сплив у грудні 2015 року, а у решти – спливає у грудні 2016 року (за виключенням Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів військових формувань, яким такий термін продовжено аж до грудня 2019 року).

Головною причиною неналежного здійснення процесу очищення влади в Україні є недосконалість чинного Закону з питань люстрації, підтверджена не тільки наведеними вище практичними результатами його застосування,
а й відповідними висновками Європейської комісії “За демократію через право” (Венеціанська комісія).

Так, у Остаточному висновку щодо Закону України «Про очищення влади», наданому Венеціанською комісією 19 червня 2015 року, у якості недоліків Закону відзначено:

– відсутність незалежного центрального органу для здійснення процесів люстрації та ефективного механізму для забезпечення дієвої участі громадськості у вказаних процесах;

– необґрунтовано широке коло посад в державних органах та органах місцевого самоврядування, що підпали під дію Закону;

– відсутність передбаченої Законом процедурної можливості застосування принципів індивідуальної відповідальності та презумпції невинуватості, не дивлячись на їх наявність у положеннях Закону (Закон, навпаки, передбачає колективну відповідальність, на якій фактично базується один з основних критеріїв очищення влади (обіймання посад у відповідні періоди);

– поєднання у Законі одразу декількох критеріїв очищення влади
(належність до еліт попередніх недемократичних режимів та «фінансової люстрації», яка фактично є складовою чинного антикорупційного законодавства країни).

– необґрунтоване застосування досить значних за часом (10 і 5 років) періодів заборон обіймати певні посади, які в окремих випадках, більш ніж у три рази перевищують максимальний строк покарання, передбачений Кримінальним кодексом.

Слід зазначити, що вказаний «ризик Закону» одразу виявив себе на практиці: за даними реєстру судових рішень значна кількість осіб була звільнена з роботи із позбавленням права обіймати відповідні посади протягом 10 років лише за встановлену у декларації невідповідність відомостей, яка у багатьох випадках складала досить незначну суму, навіть менше 100 грн. При цьому, відповідно до чинного законодавства України до кримінальної відповідальності за статею 366-1 ККУ (декларування недостовірної інформації) особа може бути притягнута лише у разі, якщо зазначені нею у декларації відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат – тобто на 344 500 грн., а санкція цієї статті у вигляді додаткового покарання передбачає позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Зазначені Висновки Венеціанської комісії, як і окремі попередні позиції суддів Конституційного суду України, проголошені в усному слуханні
22 березня 2016 року, свідчать про те, що частина положень цього Закону дійсно порушують конституційні права громадян.

Окремо слід зазначити, що за результатами розгляду низки справ, пов’язаних із застосуванням відповідних законів про люстрацію іншими державами (Словаччина, Польща, Литва, Латвія, Румунія) Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що люстрація може порушувати права людини, якщо люстраційні закони залишаються в силі, після того як вони перестали бути необхідними.

То що ж робити далі? Чи залишаються на сьогодні актуальними усі критерії очищення влади? Чи певні з них мають застосовуватись саме як антикорупційні заходи?

Чи має очищення влади й надалі здійснюватись відповідно до чинного на сьогодні Закону? Чи може, за прикладом цивілізованих країн, воно повинно бути безперервним процесом та відбуватися за допомогою інших існуючих правових механізмів?

Одразу можна сказати, що єдиної відповіді на зазначені питання, яка б одностайно була підтримана представниками різних політичних сил та поглядів, немає. Та це й не дивно …

Спробуємо відповісти на зазначене питання виключно з правової точки зору.

Із впевненістю можна стверджувати, що у разі виконання усіх рекомендацій Венеціанської комісії щодо приведення Закону України «Про очищення влади» у відповідність до міжнародних стандартів, цей Закон стане дублювати окремі положення Кримінального кодексу України та Закону України «Про запобігання корупції».

Інформація про численність корупційних проявів вже з боку  представників чинної влади черговий раз свідчить, що один з основних критеріїв люстрації, на якому базується чинний Закон про люстрацію (а саме: обіймання певних посад в період з 2010 по 2014 роки), дедалі більше втрачає свою актуальність, та одночасно підтверджує вірність позиції, відповідно до якої критерії очищення влади мають бути універсальними,
а очищення має бути безперервним процесом.

Насправді, чинне законодавство України, навіть якщо не брати до уваги Закон України «Про очищення влади», має достатньо норм, які, за умови їх належного виконання, а також ефективної роботи правоохоронних органів, забезпечать необхідний результат регулярного очищення влади.

Так, наприклад, санкції усіх статей Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за скоєння службових злочинів (Розділ XVII «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг»), містять додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Закони України «Про державну службу» та «Про службу в органах місцевого самоврядування» містять обмеження щодо призначення на відповідні посади осіб, які мають не зняту або не погашену судимість за вчинення злочину.

Закон України «Про запобігання корупції» містить досить дієві норми щодо фінансового контролю, конфлікту інтересів тощо.

То може вже прийшов час просто виконувати Закони?

Допомогою у цьому владі має стати розвинуте громадянське суспільство. Адже змусити владу виконувати Закони є одним із головних завдань громадськості на сучасному етапі розвитку нашої держави.

Загальновизнані в Україні принцип верховенства права та гарантії прав людини і громадянина (презумпція невинуватості, принцип індивідуальної відповідальності) за умов безперечного виконання норм антикорупційного та кримінального законодавства, а також ефективної роботи правоохоронних органів та дієвого громадського контролю, мають забезпечити СПРАВЖНЄ очищення влади.

Без коментарiв

Додати свiй коментар