ПРАВО ГРОМАДЯН НА ОБ’ЄДНАННЯ ПІД ЗАГРОЗОЮ: МІНЮСТ БЛОКУЄ РЕЄСТРАЦІЮ ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ

 

Активне, впливове і розвинене громадянське суспільство є важливим елементом будь-якої демократичної держави та відіграє одну з ключових ролей у впровадженні нагальних суспільних змін і належного врядування,  в управлінні державними справами і вирішенні питань місцевого значення, розробці і реалізації ефективної державної політики у різних сферах, утвердженні відповідальної перед людиною правової держави, розв’язанні політичних, соціально-економічних та гуманітарних проблем.

Саме таке твердження знайшло відображення у нещодавно затвердженій Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 – 2020 роки (затверджено Указом Президента України від 26 лютого 2016 року № 68/2016).

Дійсно, роль громадянського суспільства для розвитку будь-якої держави складно переоцінити. Саме тому створення сприятливих умов для  розвитку і функціонування інститутів громадянського суспільства в України, забезпечення додаткових можливостей для реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина, задоволення суспільних інтересів з використанням різноманітних форм демократії визначено основною метою Національної стратегії.

На жаль, Міністерство юстиції декларуючи покращення у сфері державної реєстрації громадських формувань, поки що демонструє створення самих лише перепон для інститутів громадянського суспільства, що починаються вже на етапі їх державної реєстрації. Судіть самі.

images (1)

26 листопада минулого року з метою приведення системи надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у відповідність до таких принципів як відкритість і прозорість, оперативність та своєчасність, мінімізація кількості документів та процедурних дій Верховна Рада України змінила правила державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом прийняття Закону України № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Відтепер Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон) визначає основні засади державної реєстрації не тільки фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб (суб’єктів господарювання), а ще й усіх видів громадських формувань, у тому числі тих, що не мають статусу юридичної особи.

Слід зауважити, що до прийняття цього Закону питання утворення та державної реєстрації громадських формувань були врегульовані низкою окремих законів України – «Про громадські об’єднання», «Про політичні партії в Україні», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» та «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності», а також великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів.

Так, відповідно до статті 1 прийнятого Закону до суб’єктів державної реєстрації громадських формувань віднесені Міністерство юстиції України, Головні територіальні управління юстиції в областях, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції.

Слід звернути увагу, що повноваження з державної реєстрації майже усіх видів громадських формувань, що створюються на місцевому рівні
(а саме державна реєстрація громадських об’єднань, їхніх відокремлених підрозділів, громадських об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об’єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих організацій роботодавців та їх об’єднань, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання) вказаним Законом віднесені саме до компетенції управлінь юстиції найнижчого рівня (районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції).

Здавалось, що з метою ефективного функціонування вказаного закону Мін’юсту залишалося лише врегулювати окремі процедурні питання державної реєстрації на нормативно-правовому рівні та забезпечити належне функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (який, до речі, до цього часу належним чином не працює, а правильніше буде сказати, що зазначений реєстр на сьогодні взагалі відсутній у тому вигляді, як того вимагає Закон).

Втім, не минуло і двох тижнів з дня набрання чинності Законом, як Мін’юст прийняв рішення про реформування системи органів Міністерства юстиції України шляхом повної ліквідації всіх своїх територіальних органів на міському та районному рівнях (саме тих органів, які як до цього часу, так і надалі відповідно до Закону і мали б здійснювати увесь загал роботи, пов’язаної з державною реєстрацією громадських формувань) (наказ Міністерства юстиції України від 25 грудня 2015 року № 2748/5).

Вказані плани Мін’юсту знайшли свою реалізацію у постанові Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги», якою була передбачена ліквідація як юридичних осіб публічного права всіх районних, міських, міськрайонних, міжрайонних, районних у містах (міст обласного значення) управлінь юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України від 1 березня 2016 року № 572/5 «Про ліквідацію територіальних управлінь юстиції»» головам утворених цим же наказом ліквідаційних комісій територіальних управлінь юстиції доручено у 3-денний строк з дня видання цього наказу подати державному реєстратору документи, необхідні для державної реєстрації рішення про припинення територіальних управлінь юстиції, а також згідно з пунктом 5 статті 105 Цивільного кодексу України цим же наказом встановлено двомісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог.

Таким чином, якщо всі встановлені законодавством строки будуть дотримані, вже на початку травня цього року усі районні, міські, міськрайонні, міжрайонні, районні у містах (міст обласного значення) управління юстиції припинять своє існування.

Зрозуміло, що у зв’язку з прийняттям Урядом та Мін’юстом таких рішень на цей час на рівні Закону та у низці підзаконних актів вже повинно бути визначено, хто і за якою процедурою буде здійснювати реєстрацію громадських формувань після ліквідації відповідних територіальних органів юстиції.

Проте, з 11 лютого і до цього часу необхідні зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» так і не внесені, а отже й нові суб’єкти державної реєстрації громадських формувань не визначені.

Навіть якщо такі зміни до Закону і будуть прийняті наприкінці квітня, їх буде недостатньо, адже процедура реєстрації громадських формувань врегульована низкою підзаконних нормативно-правових актів, а внесення змін до таких актів (якщо дотримуватись вимог чинного законодавства) не може бути здійснено раніше ніж через 20 робочих днів після оприлюднення проектів актів, що передбачають відповідні зміни.

Тож, питання, коли умови державної реєстрації стануть насправді сприятливими та зрозумілими не тільки громадянам, а й посадовим особам органів юстиції – поки що залишається без відповіді.

Отже, існує реальна загроза, що вже наступного дня після ліквідації  територіальних органів юстиції найнижчого рівня країна фактично опиниться у стані правового колапсу, коли ситуація з процедурою державної реєстрації громадських формувань так і залишиться неврегульованою.

Що це: необачність чи навмисне нехтування конституційним правом громадян на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів?

Тож, чого чекають наші урядовці?

Останнім часом практична діяльність Мін’юсту, на жаль, характеризується безсистемністю та алогічністю реформ, які із завидною систематичністю проводяться під гаслом «Головне – почати».

Проте, будь-які реформи можуть принести суспільству користь лише за умов проведення системної та послідовної роботи з доведення їх до логічного завершення.

Без коментарiв

Додати свiй коментар