реформування системи центрів безоплатної правової допомоги – очевидна некомпетентність мін’юсту

30 березня 2016 року представники Громадської організації «ЕкспертиЗА реформ» Тетяна Барановська, Юлія Лембей та Анна Гончар взяли участь у прес-конференції «Реформування територіальних органів юстиції та системи надання безоплатної правової допомоги, вдосконалення системи он-лайн послуг».

Доповідачами прес-конференції виступили Чурсін Олександр Вікторович – начальник Головного територіального управління юстиції у Харківській області; Лаврінок Мирослав Володимирович – перший заступник директора Координаційного центру з надання правової допомоги; Гайворонська Вікторія Валентинівна – директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області.

В рамках участі у цьому заході представники ГО «ЕкспертиЗА реформ» сподівались отримати відповіді на питання, нещодавно порушені у статті МАНІПУЛЯЦІЯ З ПРАВОВОЮ ДОПОМОГОЮ – МІН’ЮСТ «ОСВОЮЄ» КАНАДСЬКІ ГРОШІ? https://www.facebook.com/expertreform/posts/981421305281736).

Зокрема, щодо причин несподіваної ліквідації у Харківській області 7-ми із 9-ти місцевих центрів з надання БВПД, які розпочали свою роботу менш ніж рік назад, та одночасного утворення на заміну ліквідованих центрів 3-х абсолютно нових, але вже в  інших районах Харківської області (наказ Мін’юсту від 19 лютого 2016 року № 479/5 «Питання оптимізації системи безоплатної вторинної правової допомоги»).

Актуальність пошуку відповіді на вказані питання пояснюється тим,  що таке рішення було прийнято Мін’юстом без будь-якого обговорення з громадськістю, без його обговорення з керівниками та працівниками ліквідованих центрів, які з незрозумілих причин дізналися про це лише через кілька тижнів після видання наказу про ліквідацію їх центрів.

Цікаво було також з’ясувати, яким чином при виданні Мін’юстом зазначеного наказу були враховані понесені менш ніж рік тому витрати на проведення незалежних конкурсів на зайняття вакантних посад у центрах, що ліквідуються, витрати на облаштування приміщень цих центрів, а також витрачені особисті сили керівників та працівників центрів на їх розвиток.

Учасниками заходу першому заступнику директора Координаційного центру з надання правової допомоги Лаврінку М.В. зокрема були задані питання:

– щодо причин видання наказу Мін’юсту від 19 лютого 2016 року № 479/5 «Питання оптимізації системи безоплатної вторинної правової допомоги»;

– щодо наявності чи відсутності роботи із внесення змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» стосовно віднесення місцевих центрів з надання БВПД та Бюро правової допомоги до суб’єктів надання безоплатної первинної допомоги, та кола питань, з яких така допомога буде надаватися.

На жаль, обґрунтованої відповіді щодо причин ліквідації центрів з БВПД на Харківщині не було отримано. Пояснення, надані представником Координаційного центру, щодо нібито незначного навантаження на ліквідовані центри, наявності скарг громадян на їх роботу, а також існування конфліктів серед працівників центрів, не узгоджуються із попередньо задекларованою Мін’юстом ідеєю щодо крайньої необхідності у збільшенні кількості центрів з БВПД. Крім того, такі пояснення є досить сумнівними з точки зору наявності правових підстав для ліквідації центрів.

Ще більш дивною виявилася відповідь першого заступника директора Координаційного центру з надання правової допомоги на суто юридичне запитання щодо роботи із внесення змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Не дивлячись на те, що зазначений Закон на сьогодні не відносить Бюро правової допомоги та центри БВПД до суб’єктів надання безоплатної первинної допомоги, Мирослав Лаврінок висловив думку про те, що вони можуть надавати таку допомогу, оскільки Закон не ставить заборони іншим суб’єктам, ніж визначені цим Законом, надавати безоплатну первинну правову допомогу.

Однак, є незрозумілим, яким чином така позиція узгоджується із вимогами бюджетного законодавства, яке передбачає саме цільове використання бюджетних коштів? Та чи зможуть громадяни розрахувати на надання їм якісної безоплатної первинної правової допомоги з будь-яких питань, у разі, коли це буде лише правом, а не обов’язком працівників Бюро правової допомоги?

Враховуючи, що Бюро правової допомоги позиціонуються представниками Мінʼюсту та Координаційного центру саме як суб’єкти надання безоплатної первинної правової допомоги, є очевидним, що Закон потребує внесення змін та регламентації у ньому статусу Бюро правової допомоги, а також визначення їх компетенції.

Не була надана конкретна відповідь представником Координаційного центру і на запитання інших учасників прес-конференції стосовно граничної чисельності працівників Бюро правової допомоги і по всій Україні в цілому, та по Харківській області зокрема, посилаючись на те, що вона ще не визначена. Хоча, за словами Мирослава Лаврінка, вже з 4 квітня цього року планується розпочати конкурс на заміщення посад працівників таких Бюро, та до червня його повністю завершити, щоб з першого липня Бюро почали працювати.

Постає питання: як можна проводити конкурс, коли невідомо скільки осіб повинно бути прийнято; немає порядку проведення цього конкурсу; немає кваліфікаційних вимог до працівників Бюро; не сформовані конкурсні комісії?

Тож проведена прес-конференція зайвий раз дозволила зробити висновок про безсистемність реформ Мін’юсту та некомпетентність його представників.

Без коментарiв

Додати свiй коментар