маніпуляція з правовою допомогою – мін’юст “освоює” канадські гроші?

01 липня 2015 року в Україні розпочали роботу 100 місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Система надання безоплатної вторинної правової допомоги позиціонувалась Міністром саме як МАСШТАБНА СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА (http://old.minjust.gov.ua/news/47354 ), метою якої було проголошено надання правової допомоги найбільш незахищеним соціальним групам – малозабезпеченим громадян, учасникам АТО та сім′ям загиблих бійців.

У своїх виступах Міністр юстиції неодноразово наголошував на подальшому розширенні мережі центрів з надання безоплатної правової допомоги, а сам проект називав найбільш успішним проектом Мін’юсту за 2015 рік https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=188056488222117&id=177372829290483).

Проте, наказом Міністерства юстиції України від 19 лютого цього року № 479/5 «Питання оптимізації системи безоплатної вторинної правової допомоги», ліквідовано Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській та Луганській областях як самостійні юридичні особи та утворено єдиний Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях. Зазначимо, що на сьогодні в Україні це єдиний прецедент, коли один регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги має охопити декілька регіонів.

Парадоксальність цього рішення пов’язана з тим, що Харківщина є прифронтовою зоною, у якій щільно концентруються і внутрішньо переміщені особи, і учасники АТО – ті соціальні групи, які найбільше потребують надання безоплатної правової допомоги. Лише за офіційними даними, станом на 4 грудня 2015 року в Харківській області обліковується 205 657 осіб, які залишили зону АТО.

Окрім об’єднання двох регіональних центрів наказом Мін’юсту суттєво скорочена кількість місцевих центрів з надання БВПД у Харківській області – з 9-ти до 5-ти. Якщо зазвичай при оптимізації окремі структури об’єднують, укрупнюють шляхом їх злиття або приєднання, у нашому випадку Міністерством юстиції України обрано доволі дивний спосіб оптимізації.

Так, вказаним вище наказом наразі на Харківщині ЛІКВІДОВАНО усі без виключення місцеві центри з надання БВПД (Валківський, Дергачівський, Красноградський, Лозівський, Ізюмський, Куп’янський центри, які ЛИШЕ З 1 ЛИПНЯ МИНУЛОГО РОКУ розпочали свою роботу як юридичні особи публічного права.

При цьому, замість шести ліквідованих центрів, прийнято рішення про утворення трьох абсолютно НОВИХ місцевих центрів з надання БВПД,
і зовсім в інших районах області, а саме: в Богодухівському, Первомайському та Чугуївському районах.

Крім того, ліквідований також один з трьох місцевих центрів, які функціонували на території міста Харкова (зокрема, ліквідовано Другий харківський місцевий центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги).

Таким чином, на теренах Харківщини після реорганізації залишаться 3 (замість 6-ти) місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги по області та 2 – по місту Харкову (замість 3-х). У Луганській області, навпаки, додатково створюється Міловський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Чи є це спробою «монополізувати» систему БВПД на території Харківської області чи змінити керівників відповідних структур – у будь-якому разі таке рішення викликає багато питань…

Чому урядовці, приймаючи рішення про скорочення кількості центрів, вирішили зекономити лише на одній області з 24-х? І чому це торкнулось  найбільш наближеної до районів проведення антитерористичної операції області?

Зазначеним вище наказом Мін’юсту від 19 лютого 2016 року Координаційному центру з надання правової допомоги доручено забезпечити, зокрема, визначення територіальної юрисдикції та підпорядкування утворених центрів з надання БВПД. Тож наразі ми не знаємо, якою буде «правова» геометрія» та яким чином 3 обласні та 2 міські місцеві центри зможуть належним чином охопити населення 27 районів, 7 міст обласного значення, 10 міст районного значення, 61 селища міського типу, 175 селищ та 1508 сіл.

Це лише статистичні дані, і тут не беруться до уваги такі побутові труднощі як територіальна віддаленість населених пунктів один від одного, транспортна забезпеченість, якість доріг тощо.

Непослідовність дій Мін’юсту проглядається і в тому, що коло суб’єктів, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, є доволі значним та включає в себе близько 18 категорій соціальних груп населення, які потребують особливого соціального захисту від держави, – від ветеранів війни, інвалідів, малозабезпечених осіб і до осіб, які були затримані або заарештовані. Примітно, що 21 січня цього року були внесені зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» і коло суб’єктів, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, було розширено, – до нього були включені діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, та діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Чому ж в умовах збільшення кількості соціально незахищених верств населення, урядовці приймають рішення про зменшення кількості точок доступу до безоплатної вторинної правової допомоги? Чи є це «роботою для людей» і реальним «наближенням реформ»? Ні, скоріше їхньою ілюзією.

Непослідовні кроки Мін’юсту насправді зачіпають і долі багатьох людей, що працювали у цих центрах. Достатньо пригадати минулий рік:

13 березня 2015 року наказом Координаційного центру з надання правової допомоги № 8 було оголошено відкритий конкурс претендентів на посади директорів місцевих центрів з надання БВПД. Загалом було подано 470 заявок до участі у конкурсі. Впродовж 20 – 29 квітня 2015 року у Києві пройшли інтерв’ю із претендентами. Участь в інтерв’ю взяли 252 претенденти на посади директорів місцевих центрів з надання БВПД. За результатами конкурсу 100 КРАЩИХ ПРЕТЕНДЕНТІВ призначено керівниками місцевих центрів з надання БВПД.

Проте тепер, згідно з листом Координаційного центру з надання правової допомоги від 02.03.2016 № 25-508 у зв’язку з утворенням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях, Богодухівського, Первомайського, Чугуївського та Міловського місцевих центрів з надання БВПД, Координаційним центром найближчим часом буде оголошено про проведення конкурсу на посади відповідних керівників.

Отже, вся процедура почнеться знову. Чи не доцільніше було б перевести на нові посади діючих директорів, які найкраще себе зарекомендували? Адже це явно більше відповідатиме меті всієї реорганізації – оптимізації видатків державного бюджету.

Не може не привертати до себе увагу питання значної кількості вивільнених працівників центрів з надання БВПД, що ліквідовуються, які займають не керівні посади. В умовах постійного зростання рівня безробіття Мін’юст чомусь не бачить проблеми людей, які залишаться без роботи та, можливо, єдиного джерела доходу.

Чи не спіткає у найближчому майбутньому центри з надання БВПД така ж сумна доля, як і районні управління юстиції? Може невдовзі їх теж ліквідують? Ця теза схожа на найближчий прогноз на майбутнє, оскільки проект «Доступна та якісна правова допомога в Україні» є проектом міжнародної технічної допомоги, що розрахований на п’ять років (2014-2018). Проект фінансується Міністерством закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, впроваджується Канадським бюро міжнародної освіти у партнерстві з Координаційним центром з надання правової допомоги (http://qala.org.ua/index.php/ua/pro-proekt). За інформацією представників Міністерства юстиції України, на підтримку даної ініціативи Уряд Канади виділив 9 млн. канадських доларів (http://old.minjust.gov.ua/news/47386 ).

На жаль, реформи Міністерства юстиції останнім часом асоціюються зі словом «ліквідація», синонімами якого є – знищення та руйнування.

Безсистемність та непослідовність реформ, що проводяться Міністерством юстиції України, є настільки очевидною, що висновки про те, чому і задля чого під гаслами «оптимізації» здійснюються такі реформи, кожен зможе зробити самостійно.

Та чи виграє від цього простий громадянин, якому дійсно потрібна безоплатна правова допомога?

Без коментарiв

Додати свiй коментар