Цензура – наступний крок до диктатури

Все частіше з вуст перших осіб уряду лунають тези про шкідливість та руйнівність точок зору, альтернативних до урядових. Згодні, найчастіше критика не носить конструктивного характеру, але без альтернативи є неможливим прогресивний розвиток суспільства, так само як без професійної і конструктивної критики є неможливою побудова ефективної системи управління.

11 лютого 2016 року з метою відновлення громадської довіри до діяльності державних органів та їх посадових осіб Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 65 «Про затвердження Правил етичної поведінки державних службовців». В цілому відповідна постанова враховує прогресивний і успішний досвід країн-членів ЄС. І майже усі передбачені в ній правила етичної поведінки державних службовців відповідають сучасним потребам держави та суспільства, а їх дотримання забезпечить дисципліну державних службовців та інформування громадян щодо ставлення, якого вони мають очікувати до себе від представників державних органів.

Разом з тим, при затверджені зазначених вище Правил етичної поведінки державних службовців Уряд вийшов за межі повноважень та грубо порушив норми Конституції України, Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про запобігання корупції», «Про доступ до публічної інформації», а також цілої низки підзаконних актів, серед яких Регламент Кабінету Міністрів України, Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики тощо.

Крім того, окремі норми новоприйнятих Правил етичної поведінки державних службовців не відповідають частині першій статті 34 Конституції України (яка кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань), а також статтям 9, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (які також закріплюють права людини  на свободу думки та свободу вираження своїх поглядів).

Зокрема, мова йде про передбачений у Правилах етичної поведінки державних службовців (що затверджені зазначеною вище постановою Уряду № 65) такий принцип етики державної служби як принцип «лояльності», відповідно до якого державні службовці мають утримуватися від будь-яких проявів публічної критики діяльності державних органів та їх посадових осіб.

Тепер будь-яку критику державним службовцям висловлювати не можна (принаймні публічно і вголос), доки окремі положення зазначених Правил етичної поведінки державних службовців не будуть визнані неконституційними.

Аналізуючи законність вказаної постанови, не можна не звернути уваги на допущене урядом порушення положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи ЗОБОВ’ЯЗАНІ ДІЯТИ ЛИШЕ НА ПІДСТАВІ, В МЕЖАХ ПОВНОВАЖЕНЬ ТА У СПОСІБ, ЩО ПЕРЕДБАЧЕНІ КОНСТИТУЦІЄЮ ТА ЗАКОНАМИ УКРАЇНИ.

 

Чинні на сьогодні акти законодавства, що визначають компетенцію Кабінету Міністрів України, не передбачають таких його повноважень як затвердження правил етичної поведінки державних службовців. Так, ані  Закон України «Про Кабінет Міністрів України», ані чинний на сьогодні Закон України «Про державну службу» (від 16.12.1993 № 3723-XII), ані  новий Закон України «Про державну службу» (№ 889-19 від 10 грудня 2015 року, що набере чинності вже 01 травня 2016 року) не містять норм, які б уповноважували Кабінет Міністрів України затверджувати правила етичної поведінки державних службовців.

Орган державної влади, до компетенції якого належить затвердження правил етичної поведінки державних службовців, на сьогодні визначений Законом України «Про запобігання корупції».

Так, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 11, а також частини 2 статті 37 Закону України «Про запобігання корупції» затвердження правил етичної поведінки державних службовців належить до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК).

Отже, наведені вище норми законодавства свідчать про те, що затвердження Правил етичної поведінки державних службовців не належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Окремо слід зазначити, що під час прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 65 від 11.02.2016 року, Уряд не тільки вийшов за межі своїх повноважень, але й грубо порушив норми чинного законодавства, що регулюють порядок прийняття нормативно-правових актів, а також  визначають обов’язкові для виконання усіма державними органами норми права, спрямовані на забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики.

Зокрема, відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів  оприлюднюються не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Проте, у даному випадку зазначені вимоги Закону виконані не були, хоча, зазвичай, проекти постанов Уряду розміщуються на урядовому веб-сайті «Громадянське суспільство і влада».

Враховуючи, що зазначене питання не було передбачено Порядком денним засідання Уряду, що відбулося 11 лютого 2016 року (з яким можна ознайомитися за посиланням  http://www.kmu.gov.ua/control/uk/meetings/agenda?mid=248823477), ймовірно, його розгляд було здійснено на підставі досить спірних положень параграфу 55-2 Регламенту Кабінету Міністрів України, що передбачають можливість внесення на розгляд Уряду проекту його акту без дотримання вимог Регламенту щодо погодження і консультацій, без проведення правової експертизи Мін’юстом та розгляду на засіданні урядового комітету.

Проте, за такою скороченою процедурою параграфом 55-2 Регламенту передбачено прийняття актів Уряду лише з невідкладних питань та з питань спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція).

Таким чином, Кабінетом Міністрів України під час затвердження правил етичної поведінки державних службовців було порушено низку положень актів чинного законодавства, що визначають порядок прийняття нормативно-правових актів.

Розглядаючи відповідність затверджених урядом Правил етичної поведінки державних службовців нормам чинного законодавства України, необхідно також звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про запобігання корупції» загальні вимоги до поведінки державних службовців, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх службових чи представницьких повноважень, підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення цих вимог встановлюються цим Законом, який є правовою основою для кодексів чи стандартів професійної етики.

Розділ IV «Правила етичної поведінки» зазначеного Закону визначає перелік та зміст принципів етичної поведінки державних службовців, зокрема: додержання вимог закону (ст. 38), пріоритету інтересів (ст. 39), політичної нейтральності (ст. 40), неупередженості (ст. 41), компетентності і ефективності (ст. 42), нерозголошення інформації (ст. 43), утримання від виконання незаконних рішень чи доручень (ст. 44).

З незрозумілих причин найменування та зміст окремих принципів етики держаної служби, що передбачені в затверджених Урядом Правилах етичної поведінки державних службовців, не відповідають принципам, визначеним Законом України «Про запобігання корупції».

Зокрема, Закон України «Про запобігання корупції» взагалі не передбачає такого принципу етики державної служби як «лояльність», і тим більше не передбачає обов’язку державного службовця утримуватися від будь-яких проявів публічної критики діяльності державних органів та їх посадових осіб. Не містять також принципу «лояльності» ані чинний Закон України «Про державну службу», ані новий Закон України «Про державну службу» (що має набрати чинності з 1 травня цього року).

Навпаки, статтею 10 Закону України «Про державну службу», а також статтею 44 Закону України «Про запобігання корупції» передбачений обов’язок державного службовця утримуватися від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать закону.

Більш того, статтею 53 Закону України «Про запобігання корупції» передбачений державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції.  Зокрема, частиною 3 вказаної статті передбачено, що особа або член її сім’ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв’язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Таким чином, впровадження принципу «лояльності» в редакції, що передбачена затвердженими Правилами етичної поведінки державних службовців, не тільки суперечить положенням Конституції та законів України, а й засадам державної антикорупційної політики.

 

Більш за все дивує, що доповідачем стосовно питання про затвердження Правил етичної поведінки державних службовців на засіданні Уряду 11 лютого 2016 року був Міністр  юстиції України Павло Петренко, який мав би звернути увагу на невідповідність окремих положень зазначених Правил Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та законам України, а також на відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України на затвердження вказаного нормативно-правового акту та грубе порушення процедури його прийняття. (Відеозапис засідання Уряду від 11.02.2016 можна переглянути за посиланням: https://m.youtube.com/watch?v=WTbyAAMCdUE).

Громадська організація «ЕкспертиЗА реформ» готова надати допомогу державним службовцям, які вважатимуть свої права порушеними у зв’язку із прийняттям цієї постанови, у підготовці відповідних позовних заяв про визнання її протиправною та скасування у відповідній частині.

Без коментарiв

Додати свiй коментар