Реформа, з якої потрібно починати

Новий закон «Про державну службу», підписаний Президентом України наприкінці 2015 року, набув серед громадськості, здебільшого, позитивні відгуки у зв’язку з нагальною актуальністю цієї проблеми.

Основною метою сучасних процесів державотворення є реформування інституту державної служби. Це РЕФОРМА всіх РЕФОРМ, оскільки всі законодавчі новели є ефективними лише тоді, коли державні службовці різних рівнів здатні професійно втілювати їх у життя. Цей зв’язок між теорією і практикою, між «буквою закону» та відповідними діями державних посадовців є необхідним на шляху формування політики єдиних стандартів, верховенства права та розвитку демократичних засад українського суспільства.

Проте, чи варто казати, що в Україні між такою теорією та практикою існує «непрохідна прірва»? Спробуйте пригадати себе, коли Вам необхідно звернутись до паспортного столу, відділу ДРАЦС чи до будь-якого іншого органу державної влади. По-перше, псується настрій, оскільки відвідування цих органів – це час, кошти, черги та ще й, найчастіше, не дуже комфортний сервіс. По-друге, а якщо якийсь документ від державного органу потрібен негайно, день-у-день? І тут починається: відкриваємо телефонну книгу мобільного і шукаємо Івана, Петра чи Катерину, які мають знайомих у цих органах чи самі там працюють. А звідси – і побутова корупція, і відчуття відчуження людини від держави, і подвійні стандарти роботи органів державної влади. Чи потрібно це виправляти? Звичайно, так.

А тепер пригадайте досвід та враження від свого відвідування органів державної влади за часів різних урядів та президентів. Якщо розглядати цю ситуацію з математичної точки зору, зрозуміло, що «змінними» є керманичи держави, а «константою» незадовільний рівень роботи органів державної влади на місцях. Якщо бути відвертими, глобально все як завжди. Та навіть зараз, здавалось би, у часи проголошених «великих реформ»!

Справа в тому, що Уряд зробив глобальну стратегічну помилку у послідовності «запуску».  Реформи в державі необхідно проводити системно, а не вибірково, адже неможливо реформувати окремі галузі без реформування всієї системи. Тому першою мала б стартувати саме РЕФОРМА УСІХ РЕФОРМ – реформа державної служби.

На інституціональному рівні криза державної служби в Україні пов’язана з її низькою конкурентоспроможністю на ринку праці. На державну службу з посадовим окладом у 1 500 грн. йдуть або молоді спеціалісти за відсутності досвіду, або від безнадії за відсутності альтернатив, або на дуже короткий час з мотивацією «пересидіти», «пошукати щось краще». Звідси – і відсутність мотивації до роботи, що має прояв у низькій якості виконання своїх посадових обов’язків, і плинність кадрів, і підґрунтя для побутової корупції від безнадії та низького рівня заробітної плати, що вкрай негативно впливає на суспільний імідж рядового «державного службовця».

Логічно постає питання: чи можемо ми очікувати від «сучасного» державного службовця, який отримує мінімальну заробітну плату, має «цілу купу» начальників, а можливо й зазнає політичного тиску, якісного обслуговування населення? Чесно кажучи, навряд чи.

Маємо вже два роки реалізації «нових реформ», але вони поки що а ж ніяк не торкнулись тих суб’єктів – «рядових» державних службовців, які щоденно імплементують їх на місцях. У боротьбі за політичні рейтинги керівники держави фактично забули про майже 300 тисяч українців, які сьогодні мають статус державних службовців.

Відверто звинувачуючи рядових службовців у побутовій корупції, навішуючи недобропорядні ярлики, хочемо запитати, що зробив Уряд для того, щоб за два роки реформ у справжніх реформаторів-практиків з’явились бажання та можливість гідно імплементувати реформи на місцях?

Боротися з корупцією потрібно не роблячи «показники» на 100 гривневих хабарах, скороченнях та оптимізаціях, а шляхом підвищення рівня заробітної плати, соціальних гарантій та престижності професії.

Такий непослідовний курс реформ, який проводить Уряд України, ставить під великий сумнів ефективність сучасного реформаторства. Це й насправді так, оскільки, як ми бачимо, програма реформування не має внутрішньої узгодженості, послідовності та є безсистемною. Саме тому ми наразі й спостерігаємо такий ефект: «красиво говорять, але нічого не змінюється».

 

Без коментарiв

Додати свiй коментар