Нові реформи: Мін’юст відмовиться від реєстрації нормативно-правових актів?

Одним із запитань, викликаних новиною про заплановану ліквідацію територіальних органів юстиції, є питання про те, хто буде виконувати функції з реєстрації нормативно правових актів на районному рівні після «перетворення» територіальних органів юстиції у відокремлені підрозділи місцевих центів з надання безоплатної правової допомоги (далі – НПА)?

Можливо, під час розробки Плану заходів з реформування про вказану функцію просто забули або ініціатори реформ вважають її звичайним «перекладанням паперів», тому що з наданням послуг безпосередньо громадян вона не пов’язана. Разом з тим, державна реєстрація нормативно-правових актів – це дієвий засіб захисту прав і свобод людини.

Практичним працівникам органів юстиції зрозуміла справжня цінність роботи з реєстрації НПА для захисту прав і законних інтересів громадян
та суб’єктів господарювання. І це не просто красиві слова.

Дехто звичайно може сказати: до чого ж тут територіальні органи юстиції? Спробую пояснити.

Відповідно до законодавства України акти місцевих органів виконавчої влади (обласних та районних державних адміністрацій), що мають нормативно-правовий характер, набирають чинності після їх державної реєстрації, що здійснюється в обласних та районних управліннях юстиції, та наступного за цим офіційного оприлюднення.

Так, державній реєстрації в органах юстиції підлягають розпорядження голови обласної та районних державних адміністрацій, накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, якщо в них є одна або більше норм, що:

– зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації (наприклад розпорядження голови місцевої державної адміністрації: «Про затвердження натуральних норм забезпечення населення твердим паливом і скрапленим газом для надання у відповідному році пільг і житлових субсидій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам», «Про встановлення Лімітів на спеціальне використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів на відповідний рік»);

– мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт (наприклад: розпорядження голови місцевої державної адміністрації:
«Про затвердження Порядку проведення місцевою державною адміністрацією перевірок стану здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади», «Про затвердження Порядку розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів у Харківській області»).

Окремо слід зазначити, що процедура проведення державної реєстрації нормативно-правового акту передбачає не лише прийняття рішення про його державну реєстрацію, присвоєння йому реєстраційного номера та занесення його до державного реєстру нормативно-правових актів. Вказаним діям
в обов’язковому порядку передують правова та антикорупційна експертизи,
а також перевірка відповідності положень НПА Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, а також практиці Європейського суду з прав людини.

Досить чітко усвідомлюючи специфіку та складність такої роботи, впевнено можу сказати, що для якісного її виконання не достатньо мати лише вищу юридичну освіту та досвід роботи у сфері права, – необхідно мати спеціальні знання, навики та відповідні здібності.

Більш того, до завдань органів юстиції в зазначеній сфері віднесено також контроль за додержанням суб’єктами нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів шляхом проведення щомісячних безвиїзних та виїзних перевірок, завдяки якому органами юстиції щорічно виявляється від 5 до 20 відсотків нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації, проте на неї не подавались й відповідно не набирали чинності в установленому законодавством порядку.

На сьогодні такі функції на рівні району виконують саме начальники районних управлінь юстиції разом із відповідними спеціалістами.
У більшості випадків – це не просто люди із вищою юридичною освітою,
а справжні професіонали своєї справи, які завдяки досвіду своєї роботи в системі юстиції володіють необхідними спеціальними знаннями та навиками, що найбільшим чином можуть бути корисними для розвитку та удосконалення роботи саме органів юстиції.

Сподіваємось, що нова хвиля реформ не призведе до втрати висококваліфікованих спеціалістів у вказаній сфері.

Враховуючи, що головна роль у забезпеченні реалізації державної правової політики належить саме органам юстиції, функції з державної реєстрації нормативно-правових актів залишаються актуальними й надалі,
і мають реалізовуватись не тільки на рівні міністерства, а й на місцевому рівні. Належне та якісне виконання вказаних функцій навряд чи допоможе політикам швидко «заробити» авторитет або підняти «рейтинг», проте обов’язково допоможе побудувати справжню правову державу.

Без коментарiв

Sorry, the comment form is closed at this time.